Олександр Качура: Деякі депутати вже повернулись в режим «шовкових краваток»

Олександр Качура: Деякі депутати вже повернулись в режим «шовкових краваток»

Фото: Особистий архів Олександра Качури

З моменту повномасштабного військового вторгнення Росії в Україну народні депутати не припиняли роботу ні на день, не змінювали місця проведення пленарних засідань. Мінімум раз на тиждень народні обранці збираються під куполом Верховної Ради і приймають закони. 

Як військова агресія Росії вплинула на законодавчу активність народних обранців та атмосферу в залі пленарних засідань? Яку зарплатню отримують народні обранці під час повномасштабної війни? Коли очікувати на кадрові зміни в Уряді та коли пройдуть місцеві вибори в країні? На ці та інші актуальні запитання політичного порядку денного в інтерв’ю «КП в Україні» розповів заступник голови Комітету ВРУ з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олександр Качура.

Кадрові зміни в КМУ однозначно будуть

— Олександре, багато експертів прогнозують на початок осені повне перезавантаження Кабміну. На рівні фракції обговорювалось питання щодо звільнення прем’єр-міністра Дениса Шмигаля?

— Ні, у фракції не обговорюється питання відставки Дениса Шмигаля або когось з міністрів на сьогоднішній день. Хоча я вважаю, що кадрові зміни, навіть в період війни, свідчать про високий рівень розвитку демократії, і це, безперечно, добре. Важливо, що для Президента немає недоторканих, і  останні перестановки гарне тому підтвердження.

В майбутньому кадрові зміни однозначно будуть, але обговорювати конкретні прізвища зараз недоречно. Потрібно працювати на перемогу, а не думати про те, як довго ти всидиш у своєму кріслі.  

— У Лугано було презентовано концепцію скорочення кількості міністерств з 20 до 12. Чи є у цьому сенс? Ми вже неодноразово бачили, як спочатку скорочували відомства, а потім знову укрупнювали. Навіщо знову наступати на ті самі граблі? І чи не загальмує така організація необхідні повоєнні реформи?

— Ми неодноразово бачили, як справу не доводили до кінця, бо спирались не на структурну необхідність, а на політичні інтереси.  Я підтримую ініціативу скорочення кількості міністерств. Вона була в наших планах ще до війни. Це не спонтанне рішення, а чітко продуманий план на довготривалу перспективу. У нас багато в чому, що стосується роботи міністерств, досі жива радянська система. Ми потребуємо її трансформації. І робота в воєнний період, і повоєнні реформи так будуть реалізовуватись значно швидше.

— Національна рада з відновлення України від наслідків війни при Президенті пропонує скоротити майже три чверті держслужбовців. Як від цього виграє пересічний українець? Чи не вийде так, що достукатись до певного чиновника і вирішити нагальне питання стане важче?

— В продовження до попереднього питання, це частина загальної стратегії оптимізації. Багато чиновників дублюють обов’язки одне одного. А багато речей взагалі може робитись без участі людини. Ми обрали шлях на загальну цифровізацію країни. Державні органи мають бути сервісом, а не адміністрацією чи фіскалами. І бажано, щоб цим сервісом можна було скористатись не просто без черг, а навіть не виходячи з дому, зі свого смартфона.

Депутатські зарплати повернулись до рівня 24 лютого

— У липні сталися дві хвилі дискусій щодо депутатських зарплат. Перша — коли нібито народні депутати підвищили собі оклади. Друга – майже одночасно на сайті Президента набрали 25 тисяч підписів дві петиції щодо депутатських зарплат. В одній пропонується встановити депутатські оклади на рівні 6500 грн, в другій – забрати у депутатів надбавки, премії, відпускні і переадресувати на підвищення зарплат військовим. У зв’язку з цим запитання: чи дійсно депутати у липні підвищили собі зарплату? Який сьогодні мінімальний оклад народного депутата? Скільки, на вашу думку, має отримувати народний обранець за свою роботу?

— Перш за все скажу щодо себе: свою зарплату витрачаю повністю на потреби ЗСУ, навіть більше з тих збережень, що маю. Знаю, що багато хто з моїх колег також так робить, надаючи допомогу, але не всі.

Зарплати депутатів дійсно повернулись майже до рівня, що був до 24 лютого, правда, трохи менше. Хоча і вважаю це рішення несвоєчасним. Але це в межах того бюджету, що вже був виділений на ВР і є суто технічним.

Питання оплати праці народних депутатів України регулюється постановою, прийнятою ще минулим складом Верховної Ради України. Постанова від 19 липня 2022-го лише дозволила перерозподілити ті кошти, що вже є в бюджеті, на фінансування діяльності Верховної Ради. Ніяких додаткових витрат бюджету, а тим більше іноземної допомоги не відбулося. В середньому це близько 30 тис. грн.

Скільки має отримувати депутат, на мою думку? До війни я розробив законопроєкт, метою якого є прирівняти зарплату депутата ВР до середньої зарплати лікаря. Бо оклади вчителів і лікарів – це, на мою думку, соціальний орієнтир для будь-якої розвинутої  демократії. Якщо зростають їхні доходи, то і доходи чиновників можуть зростати пропорційно. І можна зробити висновок, що особливої зради в цій історії немає, а інформаційні кампанії по дискредитації влади простягають свої коріння з РФ.

— Новим омбудсменом став народний депутат Дмитро Лубінець, суддею КСУ – парламентар Ольга Совгиря, генпрокурором – депутат Андрій Костін. Новим головою СБУ теж стане хтось із депутатського корпусу? Чому кадровий резерв поки що обмежується колом народних депутатів?

— Зараз вкрай важливо, щоб кадри були не тільки професійні, але й перевірені успішною роботою. Щоб ключові посади займали люди, що заслуговують довіри. Це нормальна практика, коли призначають людей з команди перевірених професіоналів, ми також спираємось на досвід таких розвинутих країн, як, наприклад, Велика Британія та США.

Щодо СБУ — велика імовірність, що це буде людина з системи, яка давно будує кар’єру в СБ України. Я вважаю, так було б правильно. На цій посаді під час війни не бачу політика.

Олександр Качура: Деякі депутати вже повернулись в режим «шовкових краваток»

Олександр Качура: Деякі депутати вже повернулись в режим «шовкових краваток»

В рідному Конотопі депутат розгорнув штаб гуманітарний допомоги військовим та цивільним. Фото: Особистий архів Олександра Качури

Люди влаштують сміттєву люстрацію

— Коли мають бути чергові вибори Верховної Ради — 29 жовтня 2023 року (в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень ВРУ) чи вже в жовтні 2024 року, коли сплинуть повні 5 років повноважень ВРУ? Дотримання якої конституційної вимоги є більш важливим: про чіткий строк повноважень парламенту чи про фіксовану дату чергових виборів до ВРУ?

— Важко говорити про організацію виборів, коли понад 20% території країни окуповано і йдуть активні бойові дії з масованими ракетними обстрілами. Мільйони українців позбавлені можливості проголосувати. Та й організувати все безпечно майже неможливо. Я вважаю це зараз недоцільним. Ні політично, бо це спричинить до розколу серед політичного середовища, оскільки почнуться змагання та конкуренція. Ні економічно, бо на організацію виборів потрібні мільярди гривень. Наш пріоритет — армія. Перемога. Одразу після цього ми зможемо думати про вибори, і тоді ми повинні будемо їх провести якомога швидше. Сподіваюсь, що все це відбудеться у відведених Конституцією строках повноважень Верховної Ради.

— Враховуючи наслідки повномасштабної війни, зокрема внутрішні і зовнішні міграції населення, чи не доведеться змінювати виборче законодавство?

— Я не прихильник того, щоб змінювати постійно виборче законодавство. Ви знаєте, що у нас ще жодного разу двічі підряд вибори не проходили по одному законодавству? Той виборчий кодекс, що є зараз, з відкритими списками, він був дуже добре пропрацьований командою, в тому числі нашим комітетом та підтриманий європейськими партнерами і експертним середовищем. Зміна місця голосування і так зараз можлива по закону. Думаю, повернення до корупційної мажоритарки не відбудеться, хоча наразі Конституційний суд розглядає таке подання від окремої групи депутатів.

— Сподіваємось, що наша перемога у війні – питання найближчих місяців. Чи потрібно проводити дочасні місцеві вибори по всій Україні?

— Після перемоги, на моє особисте переконання, — однозначно. Декілька партій були заборонені в судовому порядку, і склад депутатського корпусу в окремих регіонах точно не відповідає настроям суспільства, вони не мають морального права надалі представляти людей. Але час покаже. Можливо, в післявоєнний період це буде не першочерговим питанням.

— У вашому комітеті на розгляді є два законопроєкти щодо очищення влади від проросійських політичних партій. Який ви особисто підтримуєте, чому? Коли ці законопроєкти депутати розглянуть у сесійній залі?

— Законопроєкти ще на стадії розгляду. Головне — результат. Якщо цього не зробимо ми, люди самі прийдуть, і повториться ситуація з викиданням у сміттєві баки або більш радикальна. Політичні партії, які підтримують зв’язки з РФ, мають зникнути раз і назавжди, без жодних нюансів та лазівок.

Депутати не живуть в іншому світі…

— Як війна змінила робочі настрої в парламенті? Парламентарі стали більш продуктивні?

— Взагалі такої злагодженості в роботі ще не було ніколи. Багато хто проявив себе як державник. Відкинули особисті, політичні інтереси, підтримавши Президента Зеленського та Головнокомандувача ЗСУ Залужного. На кону стояло питання існування держави. І це багато кого мобілізувало. Але, на жаль, деякі депутати вже повернулись в режим «шовкових краваток» та випрасуваних костюмів. Намагаються за допомогою дешевого піару та маніпуляцій заробити майбутні політичні бали, ігноруючи той факт, що триває агресивна війна. Але люди все це бачать, помічають і, я впевнений, зроблять правильні висновки.

— З початку повномасштабної війни на рівні фракції «Слуга народу» впроваджувались якісь нові правила роботи, комунікації? Можливо, фракційні чати перевели в більш захищені месенджери або когось з колег виключили з них?

— Побутує уявлення, що депутати живуть в іншому світі, в броньованих будинках та користуються суперзахищеним зв’язком, але це не так. Просто ми зараз більше дотримуємось правил інформаційної гігієни і безпеки, що раджу робити і кожному українцю.

— Наприкінці липня стало відомо, що двом народним депутатам, зокрема і вашому колезі по фракції Ігорю Васильковському, припинили громадянство України. Чи втратили ці народні обранці мандати парламентарів? Їхні картки для голосування заблоковані?

— Моя позиція така, що у депутата не може бути подвійного чи потрійного громадянства. Якщо ти знаходишся в парламенті країни, ти на 100% маєш думати саме про її майбутнє. Не можна бути обранцем одного народу, але мати паспорт іншого.

Проте я не бачив офіційної інформації про позбавлення громадянства когось з депутатів, але думаю, мандат разом із громадянством втрачається автоматично. Щодо блокування картки — це технічна робота Апарату ВР.

— В грудні минулого року ви зверталися з запитом до СБУ та Держміграцслужби щодо перевірки інформації про паспорти других країн у Давида Арахамії та Кіри Рудик. Отримали відповідь?

— Відповідь я отримав, але для збереження парламентської єдності її розголошувати не буду. Все скажу після нашої перемоги, хіба тільки, може, щось трапиться раніше.

Олександр Качура: Деякі депутати вже повернулись в режим «шовкових краваток»

Олександр Качура: Деякі депутати вже повернулись в режим «шовкових краваток»

Окрім волонтерської допомоги Олександр Качура пішов вчитись на військового психолога. Фото: Особистий архів Олександра Качури

Нас нічого не повинно пов’язувати з Росією

— В Україні запрацював закон про деолігархізацію. РНБО вже почав формувати реєстр олігархів. Окремі потенційні олігархи почали відмовлятись від медіаактивів. А якщо Венеційська комісія надасть негативну оцінку цьому законопроєкту – чи не доведеться обнуляти вже виконану роботу?

— Перш за все, в заяві Ради Європи йшлось про те, що цей закон — одна з причин рекомендувати Україну до членства в ЄС. Я думаю, це вже вагомий аргумент. Та якщо Венеційська комісія дасть якісь рекомендації по покращенню цього закону, ми їх обов’язково розглянемо.

— Ми вже пройшли декомунізацію географічних назв. Чи варто очікувати на масштабну дерусифікацію назв міст, сіл, вулиць?

— Однозначно, цього варто очікувати, нас нічого не повинно пов’язувати з Росією. Зараз неприйнятно, щоб в українському місті центральною вулицею була Московська, наприклад. Гадаю, цим мають займатись в першу чергу експерти з громадського та наукового сектору, які будуть робити глибокий аналіз та давати свої рекомендації.

— Зараз багато депутатів проявляють жвавий інтерес до ЗСУ. Наскільки мені відомо, ви пішли навчатись на військову підготовку ще 2 роки тому. Що послужило причиною? Яка ваша військова спеціальність?

— Зараз якраз проходжу військові збори, у нас дуже інтенсивний підготовчий процес. Намагаюся встигати також якісно виконувати парламентську роботу.

На шостому році війни все менше було якихось сподівань, що все може вирішитись дипломатичним шляхом. Вирішив тоді, що маю бути готовим як чоловік та громадянин до будь-якого розвитку подій. Маю бути готовим гідно боронити країну.

Я свідомо обрав для себе спеціальність військового психолога. Дуже важливо, щоб усі бійці були у належному моральному стані. Треба знати та жити їхніми проблемами. Не варто й казати, наскільки складні морально-психологічні умови у хлопців на лінії фронту. Кожного разу, коли привожу допомогу військовим, маю честь спілкуватися з нашими героями. Такі розмови надихають духовною міцністю. Перемога не можлива, якщо занепадає бойовий дух, його необхідно постійно підтримувати.

Після завершення зборів і складення присяги планую долучитися до одного з добровольчих формувань.

— Деякі з ваших колег-депутатів долучились до волонтерської діяльності, підтримуючи якісь проєкти чи створюючи власні. Бачили у вас в соцмережах згадки про портал «Поряд». Що це за ініціатива, на кого вона спрямована та як працює?

— Так, дійсно, коли це все трапилось 24 лютого, виникла необхідність активізувати волонтерську діяльність. Але для мене це не було початком, а швидше виходом на новий рівень. Наша команда на постійній основі допомагала в моєму рідному Конотопі та Сумській області цивільним громадянам, і військовим я завжди по можливості допомагав. З початком повномасштабного вторгнення Конотоп фактично опинився в блокаді, й там не вистачало навіть якихось базових речей, перепрошую, але не було навіть предметів жіночої гігієни.

Тоді наша команда розгорнула великий штаб допомоги. Тоді ж навіть «зелених коридорів» не було, доводилось все провозити якимись об’їзними шляхами, щоб не натрапити на російські танки. За той період нам вдалось допомогти тисячам людей. Зараз вже ситуація значно краща, але штаб продовжує роботу.

Що стосується порталу «Поряд», то ідея його створення виникла у мене якраз в процесі роботи штабу в Конотопі, я розумів, що люди потребують допомоги по всій країні. Часто, щоб отримати допомогу, не вистачало тільки координації. Ви ж знаєте про тисячі чатів та волонтерських груп по всій країні, а між ними не було комунікації. Задум сайту дуже простий: щоб той, хто потребує допомогу, отримав її від тих, хто поряд, і щоб це було максимально просто, буквально в декілька кліків. Усі запити, для зручності, відсортовані по містах та категоріях.  Вже маємо понад 30 000 запитів, і їх кількість постійно зростає, тому закликаю усіх українців допомогти робити це на порталі «Поряд». Бо поряд бути — просто!

— В одному зі своїх інтерв’ю понад рік тому, коментуючи стягування Росією військ до кордонів України, ви говорили про те, що нам варто готуватись до гіршого, тобто до війни.  На чому ґрунтувалася тоді ваша позиція?

— В той період багато хто з моїх колег ставився до цих слів скептично, та й, звісно, краще було б, якби я помилявся. Ніяких масонських секретів тут немає. Історія — циклічна, протягом всієї нашої історії Росія намагалась захопити та знищити Україну. Дипломатичні процеси зайшли в глухий кут. Коли Україні вдається відсторонитись від Росії, зосередитись на розбудові своєї державності, вони завжди нападають. Ми до війни розвивались, будували нові дороги та лікарні, рухались євроінтеграційним шляхом, Росія не змогла цього витримати, в їхніх хворих фантазіях успіх України — це крах їхньої імперії. Але я родом з Конотопу і добре пам’ятаю історію, чим завершилася для московського війська Конотопська битва.

— Тоді, мабуть, варто завершити це інтерв’ю запитанням про те, коли ж нам очікувати на перемогу та що для вас, власне, буде перемогою?

— В нашій перемозі я не маю жодних сумнівів. Очевидно, що ми зламали усі плани РФ і перевершили всі очікування наших партнерів. Та говорити про якісь строки зарано, ми відштовхуємось від того, що наші люди, наші захисники — це наша головна цінність, тому ми будуємо стратегію таким чином, щоб зберегти якомога більше життів.

Моє бачення перемоги співпадає з позицією президента: ми нічого свого не віддамо. Україна — єдина та неподільна. І коли вона буде звільнена від російських окупантів в тих межах, що закріплені в нашій Конституції та у яких вона визнана усім світом, — це і буде перемога.

Джерело