14 грудня — День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який відзначається щорічно згідно з Указом Президента України від 10 листопада 2006 року на згадку про завершення 14 грудня 1986 року будівництва саркофага над четвертим зруйнованим енергоблоком ЧАЕС.
Чорнобиль, … чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи. У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилині на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталася наймасштабніша техногенна катастрофа, яка сколихнула всю планету. Четвертий енергоблок перетворився на суцільну руїну: обпалений бетон, покривлена арматура, зруйновані стіни, а над землею поплили величезні невидимі хмари смертельної радіації, яка не мала кордонів.
Велика біда прийшла на нашу землю, і наш Краматорськ, як і сотні інших міст, не стояв осторонь. Краматорці були там і віддавали всі свої сили, своє здоров’я, працювали як справжні герої, виконуючи найскладніші та небезпечні завдання тільки на «відмінно», не дивлячись ні на які труднощі. Це люди честі, совісті, обов’язку. Їх було 1050, 790 з них були призвані міськвійськоматом.
На початку травня 1986 року був сформований 442-й Донецький полк цивільної оборони, в складі якого багато краматорців брали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Представники самих різних професій ліквідували наслідки аварії: медичні працівники, пожежники, співробітники міліції, водії, будівельники та інші. 55 медиків нашого міста працювали в зоні ЧАЕС.
Вони контролювали стан здоров’я ліквідаторів, дорослих і особливо дітей, які мешкали на забрудненій території, надавали медичну допомогу, контролювали рівень радіаційного забруднення продуктів, овочів, фруктів, води, кормів домашньої худоби та інше.
Кожний четвертий краматорський пожежник – ліквідатор. Вахтовим методом вони працювали в зоні протягом 10 років. Займалися дезактивацією доріг, будинків, інших споруд, привозили в пожежних машинах чисту воду та займалися своїм безпосереднім ділом, боролися з пожежами у спорожнілих селищах 30-кілометрової зони, в місті Прип’ять, в лісах, гасили торфовища. Таких спалахів було дуже багато в літній час.
72 водія із АТП-11477 брали участь в дуже важливій та напруженій роботі по спорудженню «саркофага» над зруйнованим реактором 4-го енергоблока. Слово «бетон» було тоді головним. Наші водії, як і ціла армія з інших міст, на цементовозах та бетоновозах підвозили бетон для спорудження «саркофага». Роботи велись 206 діб, і вдень, і вночі, кожні 2 хвилини підвозили бетон.
В дуже відповідальній операції «Укриття» — спорудженні «саркофага» -брали участь високопрофесійні, досвідчені, дійсно талановиті монтажники і зварювальники СУ-113. Тисячі тон металоконструкцій, спеціальних колон для стяжки «саркофага» було ними зварено і змонтовано.
За свій труд високих державних нагород буди удостоєні: Третяк А.І. – ордена Знак Пошани, Гадючка А.Я. – ордена Трудового Червоного Прапора, Мироненко А. – ордена Дружби народів.
Великий внесок в ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС внесли новокраматорці, які ще в 1980 році створили унікальну інженерну машину розгородження. Під керівництвом провідного конструктора машини Галкова В.Г. вона була модифікована, реконструйована та пристосована для роботи в зоні аварій. Три перші машини, які з’явилися в Чорнобилі, врятували не одне життя, бо працювали в самій зараженій зоні, де знімали 30-сантиметровий прошарок «хворої» землі, розгрібали та ховали радіаційне сміття, відходи, валили заражені дерева та виконували інші найскладніші операції.
46 співробітників Краматорського міського відділу ВС несли вахту у Чорнобильському районі. Роботи у них було достатньо. В заборонену, закриту 30-кілометрову зону, де були десятки селищ, покинутих будинків, у місто Прип’ять, де залишилося все майно, кинулися любителі легкої наживи, крадії та мародери. Їх злочинні дії зупиняли співробітники міліції.
Водії пасажирського АТП-11410 вивозили людей із небезпечної зони, підвозили «ліквідаторів» на різні об’єкти, на станцію туди та назад. Будівельники теж внесли свій вклад, бо будували житло для евакуйованого із зони аварії населення. Щира подяка всім ліквідаторам і кожному окремо, які, не шкодуючи власного життя та здоров’я, захищали нашу країну від наслідків самої великої техногенної катастрофи у світі. Низький вам уклін, наша шана і повага.
Директор Музею історії міста Краматорської міської ради, Заслужений працівник культури України Наталія Волошина.
