За інформацією: Суспільне Кропивницький.
34-річний ветеран війни Олексій Боркута з Кіровоградської області був у комі 21 день. Міна розірвалась за півтора метра від нього. Осколки пробили череп, плече, груди та щоку. Нині замість частини черепа у ветерана стоїть пластина. Вся ліва частина тіла була паралізована. Військовий заново навчився ходити, щодня виконує вправи для рук і ніг, цитує вірші для відновлення мовлення. Опікується ветераном його батько. Суспільному показали, в яких умовах живуть, як тренуються, що вдається, а що вирішити самотужки не можуть.
Ветеран та його батько Віктор живуть у селі Голикове Кіровоградської області. У 2022 році Олексій пішов захищати Україну. Служив у Херсонській області. До війни працював на будівництві та не встиг зробити ремонт у будинку, де живуть з батьком.
Нині ветеран має мрію.
"Відновитись, як найкраще".
Батько ветерана розповів, що син ще півтора року тому не міг ходити й не говорив. У 2024 році в Херсонській області він отримав поранення від уламків міни, яку російські військові скинули з дрона.
"Поранення у голову. Прилетіла міна, він казав, що розірвалась за 1,5 метра від них. Це те, що Олексій запам’ятав. З правого боку все в плече, груди, щоку, голову, найгірше, що пробило череп. 42 квадратних сантиметри немає черепа й стоїть пластина".
Нині Олексій вчить й цитує вірші, так тренує пам'ять і відновлює мовлення.
"Нашої заслуги в тім не бачу, нашої не знаю в тім вини, що козацьку бунтівливу вдачу нам лишили предки з давнини", – процитував Суспільному вірш Василя Симоменка ветеран.
Ветеран війни Олексій Боркута та його батько Віктор. Суспільне Кропивницький
Після поранення Олексій був у комі 21 день.
"Мені фізіотерапевт у Львові казав: "Ви взагалі радійте, що він у вас говорить і ходить, він з таким пораненням мав лежати й годували б його з ложки".
Олексій рік перебував у реабілітаційному центрі, нині саме батько вдома займається з сином і відновлює його після поранення. Веде записи про стан сина, які ліки призначали, які операції та хто їх робив. Займаються щодня мінімум півтори години. Фіксує, скільки часу син ходить і які вправи робить.
"За м’ячиком водить очима, щоб вони могли працювати. Вправо, затримка і вліво. Найбільша проблема в тому, що коли осколок перебив брову, то він перебив нерви і канали, які подають сльозу. Як його зробити, щоб воно підіймалось і закривалося, я не знаю. З рукою тут цілий ряд вправ. Кисті, пальці він практично не відчуває. Це щоб у плечі вона почала відновлюватись і працювати".
Бігова доріжка й гантелі вдома у Олексія та Віктора Боркут. Суспільне Кропивницький
Щодня батько робить сину масаж, якому навчився в реабілітаційному центрі.
"Реабілітолог займається цим десь 25-30 хвилин на добу. До прикладу, нам призначили на 14:00, ми прийшли, позаймались і пішли у палату. Весь інший час хочемо займаємось, а хочемо ні. Якщо впиратись і старатись робити, то буде результат. Я не кажу, що реабілітологи погані. Ні, вони дуже перевантажені. Від хворого і того, хто йому допомагає, залежить дуже багато".
Віктор Боркута робить сину Олексію масаж. Суспільне Кропивницький
Після поранення Олексій переніс чотири операції. Нині може повністю присідати.
"Сестра зі Знам’янки дістала ортезМедичний пристрій для підтримки, фіксації, корекції та розвантаження суглобів та м'язів опорно-рухового апарату.. У валянок взуваємо, щоб він міг ходити. По кімнаті ходить без нього, а на вулицю вдягаємо. В реабілітаційному не виходило повністю присісти, робили напівприсідання. Вдома ми вже тренувалися, що він може повністю присісти".
34-річний ветеран війни Олексій Боркута сидить на ліжку. Суспільне Кропивницький
Віктор Боркута змайстрував для сина тренажер, аби він тренував руку, яка не працює.
"Це для того, щоб розробити руку у плечі. Щось подібне ми бачили в реабілітаційному центрі. Але ж вдома де ми його візьмемо? Там комп’ютери й такі речі. У центрі в нього не дуже виходило, тому вдома зробив. Та й пробуємо".
Тренажер для руки, який змайстрував Віктор Боркута. Суспільне Кропивницький
У будинку, де живе родина, немає води та вбиральні. Закупили матеріали для ремонту ванни й для облаштування туалету. Воду беруть у колодязі на подвір’ї. Допомогу пропонувала староста, але Олексій Боркута відмовився. Сказав, поки може, порається сам.
"Мені пропонували, казали: "Ось хлопці прийдуть, вам допоможуть". Казав: "Я сам, помаленьку. Мені треба більше часу". Треба допомога, щоб поїхати й продукти закупити. А ремонт – це ми помаленьку самі. Важко сину, коли багато людей й галас. Це негативно на нього діяло. Я сам будівельник і сам собі зроблю. Всі зовнішні роботи я зробив: вивів каналізацію, труби – все там заведено. Почав перегородку. Не вистачає часу довести до розуму всередині".
Віктор Боркута показує вбиральню, де триває ремонт. Суспільне Кропивницький
Віктор Боркута самотужки робить вбиральню у будинку. Суспільне Кропивницький
Матеріали, які закупив Віктор Боркута, для того, щоб зробити вбиральню. Суспільне Кропивницький
Пральна машинка, яку купив Віктор Боркута, для того, щоб зробити вбиральню. Суспільне Кропивницький
Криниця поруч із будинком Олексія та Віктора Боркут. Суспільне Кропивницький
Є питання, які чоловіки вирішити самотужки не можуть. Олексію не платять лікарняні з військової частини, а ще він не отримав статус людини з інвалідністю внаслідок війни.
"Вже рік, як нам лікарняні досі не виплатили. По 100 тисяч гривень. Я не розумію, чого так затягують. Ми б поїхали в реабілітаційний центр у Львів, але зависли, бо немає у нього посвідчення, що він саме має інвалідність внаслідок війни. А в реабілітаційний без посвідчення не можна, воно їм потрібне".
Олексій мріє повернутися до життя, яким воно було до поранення. І він, і батько роблять все для цього можливе. Нині у графіку ветерана — щоденні прогулянки надворі, батько слідкує за кількістю пройдених кроків.
Олексій Боркута гуляє на подвірʼї будинку. Суспільне Кропивницький
У своїх наступних матеріалах Суспільне розповість, чому ветеран не отримує лікарняні й статус з інвалідністю внаслідок війни.
