За інформацією: Суспільне.
Тато Вікторії Олександр, який нині вважається зниклим безвісти. Вікторія Панасюк
Вікторія розповідає: її тато почав займатися бджолярством у 2006 році з двох вуликів біля будинку у місті Володимир. А коли масштаби збільшилися, пасіку перевіз до дідусевої хати у селі Черчичі Володимирського району. Це місце, за словами дівчини, знакове для їхньої родини.
"Тут пройшло дитинство мого дідуся. Потім сюди тато з братом приїжджав. Як я була геть маленька, тато почав займатися бджолами і я сюди часто теж приїжджала. Зараз в будинку ніхто не живе. Усі ці вулики ще робив мій тато. До повномасштабної війни він, окрім бджіл, займався меблями, був столяром по дереву", — каже донька пасічника.
Вікторія Панасюк біля вуликів, які зробив власноруч її тато. Суспільне Луцьк
Пасіка, в якій налічується орієнтовно 60 сімей, розташована неподалік лісу. Нині вулики з бджолами, за словами дівчини, готують до зимівлі.
"Ми бджіл підкормлюємо. Але тільки медом, ніякого цукру, сиропу і так далі. Тобто, віддаємо їхнє творіння їм назад. Обробляємо їх від кліща, тому що кліщ — це найгірше може бути для бджіл, бо вони їх просто з'їдають. І потім утеплюємо сам вулик", — розповідає Вікторія.
Татові вулики, які доглядає Вікторія з хлопцем та готує до зими. Суспільне Луцьк
За словами доньки пасічника, цього року урожай меду був вдалим — зібрали орієнтовно тонну меду.
"У руках в мене мед — акація різнотрав’я. Цей мед викачується орієнтовно у червні-липні. Цього року він такий жовтуватий трішечки, але дуже смачний. Він майже не кристалізується, тобто, такий дуже кремоподібний і ніжненький", — каже Вікторія.
Мед, який зібрала Вікторія цього року на татовій пасіці. Суспільне Луцьк
Дівчина додає: освоїла ремесло бджільництва та поєднує з основною роботою менеджерки, щоб зберегти пасіку до повернення тата Олександра з війни. Інформацію про те, де воював, коли й за яких обставин він зник, не розголошує задля безпеки. Але усією родиною чекають його повернення додому.
