25 років від дня народження краматорця Степана Чубенко

  Сьогодні, 11 листопада, краматорець Степан Чубенко мав би відзначати своє 25-річчя, але йому назавжди залишилось 16.   Степан Чубенко народився в Краматорську, навчався в ЗОШ № 12. З 6 років займався греко-римською боротьбою, призер обласних змагань; володів акторськими здібностями, жодний шкільний захід не обходився без його участі. Стьопа встиг створити Краматорську Лігу КВК і в складі команди захищав честь міста в Кременчуці, Сєвєродонецьку та інших містах.   Степан неодноразово був призером і лауреатом конкурсів читців, сам писав вірші. Його збірка «Я зрозумів сенс життя» зайняла 1 місце в обласному конкурсі «Створи шедевр».   Переможець загальноміського марафону «Мій внесок у скарбничку добрих справ», конкурсу «Творча юнь Донбасу», обласного етапу Всеукраїнського конкурсу «Безпека в житті — життя в безпеці», лауреат конкурсу виразного читання «Читання без кордонів», призер конкурсу виразного читання віршів С. Єсеніна, конкурсу «Кращий читач року» …   Одним з головних сенсів його життя став футбол. Одного разу, коли хлопці у дворі буцали м’яча, до Степана підійшов керівник фан-клуба «Шахтар» і сказав сакральну фразу: «Слухай, хлопче, у тебе велике футбольне майбутнє, ти гарно граєш». З того часу Степан почав серйозно займатися і боротьбою, і футболом.   На стіні у Чубенка висів автограф воротаря «Шахтаря» Андрія П’ятова, який Степан трепетно зберігав.   Стьопа став воротарем молодіжної команди ФК «Авангард». Разом з друзями всюди підтримував краматорську команду «Авангард», шефствував з нею над дитячим будинком «Антошка». Своїм друзям по команді якось сказав: «Запам’ятайте, є три святині: Батьківщина, батьки і Бог». І коли настав небезпечний для України час, він довів, що є гідним сином своєї країни.   У жовтні 2013 року брав участь у марші УПА в місті Київ.   Степан був організатором і учасником проукраїнських мітингів у місті, разом з друзями носив воду, продукти, засоби гігієни військовим, які прибули до Краматорська з початком військової агресії рф; організовували акції з протидії проведенню незаконного референдуму.   Ризикуючи життям, зняв на площі рідного Краматорська прапор так званої «ДНР» (зараз він знаходиться в музеї м.Косів)   Під час окупації міста російськими військами допомагав обладнати бомбосховище, а потім і спускатися туди під час обстрілу літнім людям, носив воду пенсіонерам, коли місто опинилося відрізаним від водопостачання.   Своїми вчинками доводив: Краматорськ — це Україна.   На початку липня поїхав до Києва на Майдан, був у сотні Лева, (базувалася на вул. Прорізній у будинку телерадіомовлення). Мав бажання вступити до лав добровольчих батальйонів, але не взяли, бо неповнолітній.   Незадовго до власної смерті Степан написав такі рядки: Я звичайний українець, Який мріє про одне, Щоб мій син, піднявши очі, Бачив небо голубе. Я звичайний українець, І я мрію про одне, Щоб на прапорі воліло Завжди жовте й голубе.   Наприкінці липня 2014 року, повертався до рідного міста і був затриманий незаконним збройними формуваннями так званої «ДНР». За жовто-блакитну стрічку та шарф футбольного клубу «Карпати», за проукраїнську позицію був підданий знущанням і тортурам, відправлений до Горбачево-Михайлівки під Донецьком у розпорядження бандформування «Керч». Дорослі, озброєні бандити так боялися 16-річного хлопця, що били його зв’язаним, налаштували проти нього населення селища. По-звірячому замордованого підлітка розстріляли і закопали біля дороги.   З великими труднощами вдалося домогтися ексгумації тіла і повернення його до Краматорська. Ховали Степана 8 листопада 2014 року у рідному місті. Попрощатися з ним прийшли тисячі людей, адже, як написав у своєму блозі один з краматорець, «серце у нього було велике і чисте … повне любові … любові до життя, футболу, батьків, свого міста і своєї Батьківщини … в його серці містилася вся Україна».   10 листопада 2017 рокусуд міста Торецька виніс трьом вбивцям Степана Чубенка вирок про довічне ув’язнення.   Посмертно Степана Чубенка було нагороджено державними й недержавними відзнаками: орденом «За мужність» ІІІ ступеня; орденом «Народний Герой України»; медаллю «За жертовність і любов до України»; пам’ятним нагрудним знаком «Кров за Україну».   За матеріалами Донецької облдержадміністрації. 

Джерело