Фото: depositphotos/EvgeniyShkolenko
Розмови про розпад РФ ходять давно, лякаючи обережних європейців та американців і викликаючи радість у прогресивних людей і страх і заперечення у росіян. Однак днями не хто інший, як президент Росії Путін сам сказав про розпад федерації. І не в камерній бесіді, а перед тисячами людей, які зібралися на стадіоні «Лужники» святкувати початок війни не лише з Україною, а й з усім світом. Мовляв, Захід спить і бачить, як би розділити «велику та могутню», а потім поневолити.
— Якщо ми підемо шляхом розпаду Росії, то долі дуже багатьох народів Росії, і в тому числі російського народу, можуть кардинально змінитись… Ну, будуть московити якісь, уральці і так далі, — сказав глава держави-агресора, озвучивши дуже актуальні на сьогодні думки свого ж власного народу, який досі не може до пуття визначитися, що ж означає «російський» у його назві.
Росії не звикати розпадатися, не весь час свого існування вона була імперією і нав’язувала русифікацію всім, до кого могла дотягнутися. Після імперської «в’язниці народів» перетворилася на чергову імперію — СРСР, киплячий котел із різномастних республік — від мусульманської Азії до однозначно чужої в багатьох відношеннях Балтії. Котел рвонув 1991-го, як ми пам’ятаємо і… І більше бажання вливатися у велику дружну сім’ю старшого брата – Росії – ніхто не виявляв. Навіть Білорусь, яку росіяни вважають дурненькою молодшою сестрою. Як раніше Україну, щоправда, «молодша» виросла та порозумнішала, тому їй доводиться тепер відбиватися від нападів колишнього «старшого» — «Хто дозволив вам добре жити?».
Навряд чи Захід не має інших снів, крім тих, що про розпад Росії. Принаймні ніхто про них не заявляв уголос, а різні теорії змови, як «матінку Росію» хочуть поневолити американці, вже набридли навіть інтернет-розслідувачам. Але якщо вже сам Путін заговорив про розпад, було б цікаво прикинути, як відбувалося б перетворення великої країни на багато маленьких.
Росія не просто розв’язала війну в Чечні, а й доклала всіх зусиль, щоб представити бойовиками і головорізами, які б’ються за незалежність, як у випадку з Норд-Остом у 2022 році. Фото: Kommersant/Getty Images
Чечня та Дагестан – на вихід
Спочатку згадаємо, що на початку 90-х спроби суб’єктів відколотися від Росії були, але практично всі безуспішні. Хто зараз згадає Південно-Уральську чи Приморську республіки, які ненадовго виникли 1993-го, або як 1990-го про свою незалежність оголосила Республіка Саха (Якутія), а таких суверенних республік тоді було не менше півтора десятка?
Зайняті банальним виживанням у ті лихі 90-ті, ми встигли лише помітити, як билася за незалежність Чечня (дві війни!) і як довго не здавався Татарстан, виторгувавши собі значні преференції за умови певної незалежності. Яка, схоже, цього року й закінчиться – у січні після внесення поправок до Конституції Татарстану все його «суверенне» помножилось на нуль.
Ми недарма виділили Татарстан та Чечню – це перші кандидати на виліт з федерації за будь-якою з трьох основних ознак: політичною, економічною чи національною. Втім, швидше це виглядатиме так: Татарстан – окремо, аж надто вони горді і все ще в душі незалежні, а Чечня та Дагестан – окремо. Про те, як протиставляють себе чеченці та дагестанці росіянам, розповідати не треба: щодня в новинах проскакують кримінальні зведення за участю як не тих, так цих. І всі акти насильства — щодо осіб слов’янської національності.
Що стосується «московитів» та «уральців», то тут теж правильно потрібно їх розділити. «Московити» разом із одним-двома прилеглими регіонами повернуться до стану в період своєї першої згадки у літописах (якщо вже «господар Кремля» так любить відновлювати історичну справедливість, то головне – не зупинятися), заразом і «пітерських» прихоплять. «Уральці» дружно ділитимуть Урал з його стратегічними заводами і сировинними базами того ж алюмінію, нафти і газу — і, можливо, навіть з китайцями або з якою-небудь «Західно-Сибірською республікою». Втім, Сибір може хоч весь відокремлюватися, сусіди допоможуть — бо давно зазіхають на всю територію на схід від Уральських гір.
Можна припустити, що основним фактором відокремлення цих територій стане нескладний економічний або не завжди зрозумілий національний компонент. Скоріше, історичний: на який ляд треба було посилати Єрмака освоювати Сибір, якщо досі не в кожному сибірському будинку є газ і каналізація? І замість закупівель унітазів і труб Росія вважала за краще витратити гроші на явно програшну війну з Україною (пардон – з військами НАТО, як повідомляють росіянам їхні телеканали). Оборонні підприємства стануть картою, що розігрується: ви нам незалежність – ми вам зброю за світовими цінами. Каналізацію на зароблені гроші проведемо самі.
Евакуація зі східної Фінляндії до західної Фінляндії 1940 року. Хто не поїхав – залишився в Радянській Карелії, з усіма витікаючими. Фото: ru.wikipedia.org
Привіт, «замкадиші»
А десь на Заході тремтітимуть, бажаючи змін, колись фінська Карелія та колишній пруський Кенігсберг, відоміший сьогодні під назвою Калінінград. На кордоні з Україною застигне в очікуванні Кубань, яка, до речі, має багатий досвід проголошень незалежності за всю історію існування регіону. І економічний чинник може стати вирішальним: простіше — регіонам «не пощастило» з сусідами. Калінінградці чи не щодня їздять на роботу через Німеччину, карели вставляють у розмову фінські слова, Кубань балакає українською мовою без акценту. Усі вони вже побачили, як можна жити, подивилися на той рівень, якого досягла «загниваюча і замерзаюча Європа». І щоб зробити висновки — вистачить декілька хвилин. Тепер про тих, хто їздить до «московитів» у гості і звідти повертаються пригніченими. «Чи є життя за МКАД?» — знущально жартують москвичі, оглядаючи «замкадишів» настільки поблажливо, що хоч зараз бери і відокремлюйся від цих… буржуїв.
Що цікаво: якщо подивитися, які з 85 суб’єктів РФ отримали найбільше дотацій минулого року (бо не в змозі прогодувати себе самі, віддаючи все на «прокорм» «московитам», тобто в держбюджет), то самими дотаційними регіонами стали Дагестан, Якутія, Камчатка, Чечня, Алтай, Ставропілля, Бурятія, Тива, Башкортостан. Можна знайти пряму залежність між бідністю регіону та кількістю «мобілізованих» звідти на війну з Україною, але саме ці території можуть відпасти від Російської Федерації насамперед, як ми й припустили. Інша культура, інше життя, постійна залежність від «слов’ян», різниця в рівнях доходу, складність у комунікаціях між регіонами – все це вбиває серйозний такий клин у відношення регіонів до центру, що слабшає і поступово божеволіє.
Не виключено, що китайсько-російський кордон може зрушити у бік збільшення території Піднебесної. Фото: Feng Li/Getty Images
Відламається по краю
З півднем більш-менш зрозуміло, ходімо на північ. Анклав Архангельська, Мурманська та Норильська з прилеглими територіями також може виділитися в окреме державне утворення, в умовну «північну» чи «північно-східну республіку». Вони себе забезпечать, благо ресурси є – від «Норнікелю» та ядерних підводних човнів до вилову риби, а ось що без цього робитимуть «московити» — ще те питання.
З Далеким Сходом взагалі все зрозуміло: Китай та Японія пильно на нього поглядають. Чекають, коли можна буде забрати? А втім, чи будуть якісь із держав світу приєднувати до себе колишні «суб’єкти РФ»? Скоріш за все — ні. Нахлібники нікому не потрібні, торгувати з ними законно вийде далеко не відразу, а на контрабанді можна заробити тихо та швидко.
Що можна припустити однозначно? Що від Російської Федерації першими «відламаються» околиці, прикордоння. Війна виснажить, насамперед, саме їхні ресурси, і невдоволення політикою «центру» зростатиме по експоненті. Не виключено, що іскру відокремлення від Молоха, що пожирає людей, кине якась крихітна Республіка Тива, яка на багато років втратила значну частину чоловічого населення – молоде і працездатне, яке згинуло у безглуздій війні Росії в Україні. Ланцюгова реакція, в яку будуть вкинуті всі образи і тяготи регіонів, жебраків і знекровлених, не забариться.
Хоча для того, щоб заявити про свою незалежність (а значить – і самодостатність), мало мати бажання. Потрібно переступити через страх. У центрі це розуміють – недарма ж минулого року посилили покарання за заклики до сепаратизму та відчуження частини території РФ. Але якщо будь-який зі сценаріїв розпаду почне відбуватися, це означатиме лише одне: колос на глиняних ногах розвалився сам, і Захід тут ні до чого.
