Андрій Маркович
У чемпіонаті Андорри з футболу до недавніх пір не було українців: ну, майже ‒ колишній захисник ФК Маріуполь, Колоса (Ковалівка) та Інгульця (Петрове) Леван Махарадзе, грузин з українським паспортом, недовго грав за скромний клуб Ордіно. Проте тепер в Андоррі з’явився футболіст, якому до снаги поборотися за місцеві титули та трофеї.
Наш співбесідник Андрій Маркович на батьківщині пограв за львівські Карпати та Рух, а також за юнацьку збірну України, а більш частину кар’єри провів у Нимме Калью, з яким став чемпіон і володарем Суперкубка Естонії. Про свій новий досвід, клуб Санта-Колома та його несподіване керівництво, а також враження від малесенької країни між Іспанією та Францією, Андрій Маркович розповів в інтерв’ю Sport Arena.
«Андоррське Динамо» прагне найвищих результатів
‒ Передовсім, вітання з підписанням контракту з ФК Санта-Колома. От уже ж кажуть: “Людина припускає, а Бог має”. Як у вас виник такий екзотичний варіант, як андоррський чемпіонат?
‒ Дуже дякую за привітання. Мені зателефонував агент і сказав, що є команда, зацікавлена в моїх послугах. Тому ми обговорили цей варіант, більше дізналися про команду, про її задачі, умови для розвитку, і вирішили, що можна спробувати. Переговори зайняли трохи часу, тому що в Андорру важко підготувати всі документи для оформлення на роботу і ще є деякі нюанси.
Дебютував я аж у квітні місяці. Поки що тренери дають мені виходити на заміни, щоб я потихеньку набирав форму та адаптовувався до тутешнього футболу. Якраз поки що Санта-Колома грала проти своїх конкурентів – Атлетик (Ескальдес) і Інтер (Ескальдес). Першим, лідеру, поступилися 0:1 вдома, з іншими – його головними переслідувачами – зіграли на виїзді 0:0. Щодо своєї команди, то можу сказати з перших вражень, що вона дійсно абсолютно на рівні цих лідерів і може з ними боротися.
‒ Ви потрапили в склад команди, яку можна назвати “місцевим Динамо”: Санта-Колома – беззаперечний рекордсмен чемпіонату Андорри, здобувши 13 золотих медалей, 10 разів здобувала кубок і 7 – суперкубок країни. Як андоррський гранд виглядає на практиці? Чи є в клубу база, чи ділить він із кимось іншим стадіон, чи має свій офіс і фанатів?
‒ Так, моя команда ‒ це найбільш титулований клуб тут, але останні роки не були дуже успішними, тому Санта-Колома оновлюється і бореться за найвищі місця.
Так як країна дуже маленька, важко, щоб у кожного клубу були свої бази і поля. Всі умови для тренувань, офіційних ігор є на гарному рівні, але, звичайно, все ділиться з іншими клубами. У клубу є свій офіс, все керівництво часто з нами. От тільки з фанатами тут не дуже добре, людей на трибунах надто мало.
‒ Що ще об’єднує ваш новий клуб із київським Динамо – Санта-Колома давненько не радувала результатами: три роки без чемпіонства, а минулий сезон вперше за 25 років завершили за межами першої трійки. Які амбіції у Санта-Коломи та чи є ще шанси в цьому сезоні перервати невдачі?
‒ На цей сезон команда дуже обновилась: президент, тренерський штам і футболісти, і всі працюють для найвищого результату, шанси на успішний сезон ще залишились, треба працювати і вигравати у всіх іграх.
Власник ФК Санта-Колома – знаменитий хокейний агент із NHL
‒ Наскільки знаю, в Андоррі футбол – аматорський, вірно? Представники яких професій стали вашими одноклубниками?
‒ У моїй команді професійний підхід: як до тренувального процесу, так і в інших питаннях, тому аматорського рівня я не помічаю. Звичайно, є футболісти у яких є своя справа, свій бізнес – наприклад, фермери, освітяни чи працівники медицини, але це нормальні речі для нашого сьогодення.
‒ У вашій команді – чимало збірників. Якщо враховувати з юнаками та молоддю, практично кожен гравець грав або продовжує грати за Андорру. Відчувається, що це гравці міжнародного рівня? Наскільки важко проти них грати й наскільки цікаво грати з ними?
‒ Усі гравці команди в Андоррі здивували тим, що показують високий індивідуальний рівень футболу. Звичайно, збірники ‒ хороші футболісти, які виступають на високому рівні, перетинаються з провідними збірними в відбіркових турнірах. Я прекрасно розумію, що в збірні просто так не викликають, і навіть із дрібних нібито збірних гравці потрапляють у топ-ліги та в клуби-учасники єврокубків. У Санта-Коломі справді багато збірників, і з такими гравцями завжди цікаво грати.
‒ Головний тренер вашої команди – колишній півзахисник московського Динамо та російської збірної Дмітрій Черишев. Ваші перші враження, коли про це дізналися? Та наскільки очікування співпали з реальністю?
‒ Від тренера я завжди чекаю професіоналізму у всьому, поставлення цілей і їх виконання. Черишев ‒ нормальна людина та дуже хороший спеціаліст. Негативу не було, до мене поставилися в клубі добре. Навпаки, в Андоррі всі розпитували, як там в Україні, я навіть чув, що тут теж є волонтери, які збирали допомогу нашій країні.
‒ Ваш одноклубник ‒ білоруський збірник Максим Володько. Тут також без ексцесів?
‒ Без! Жодних сварок, жодних образ чи закидів. Максим Володько ‒ дуже хороший футболіст, він показує високий рівень футболу, я з ним спілкуюсь як на тренуваннях, так і у вільний час.
‒ Власник вашого футбольного клубу – що особливо несподівано – хокейний агент із Америки Ден Мільштейн. Наскільки великі амбіції Санта-Коломи, можливо, ви приєднуєтеся до клубу, який у майбутньому прогримить?
‒ Президент команди Ден Мільштейн взяв команду в складний час, він хоче вернути її на вершину чемпіонату та прикладає всі зусилля для цього. З його сторони є справжній інтерес до футболу, він цікавиться життям команди, суперниками, єврокубками.
За мою нинішню команду грали рекордсмен збірної Андорри та чемпіон світу та Європи з Іспанії
‒ Санта-Колома ‒ це ще й великі імена: за неї грав найкращий гравець в історії збірної Андорри Ільдефонс Ліма, чемпіон світу та Європи Жоан Капдевіла. Що тут кажуть про таких легенд?
‒ Я поступово знайомлюсь з місцевим футболом з історією футболу, тому вже чув такі імена, і, звичайно, про гравців такого рівня тут згадують з повагою і мріють, щоб більше таких легенд тут було.
‒ Знаю, що ветеран Барси, Реалу та збірної Аргентини Хав’єр Савіола в своє задоволення грав за андорський клуб Енкамп у футзал. А хто ще із знаменитостей побував у цій країні чи, можливо, живе тут?
‒ Якщо говорити про знаменитостей в Андоррі, то це Жерар Піке. В останні роки він опікує команду ФК Андорра, і команда досить успішно виступає в чемпіонаті Іспанії. Його мрія ‒ вивести команду в груповий турнір Ліги чемпіонів.
‒ Країна така, що, здається, Фернандель і Тото могли б тут знімати фільм “Закон є закон”. Яка вона, Андорра? Вже встигли обійти її пішки?
‒ Андорра – дуже маленька країна, але надзвичайно мальовнича. Пішки не встиг її пройти, але у вільний час гуляю, пізнаю для себе нову дуже красиву місцевість.
‒ Ви – другий гравець з українським паспортом в Андоррі після Левана Махарадзе, який трішки пограв за Ордіно. Яке до вас ставлення в клубі, що казали та розпитували про Україну?
‒ Ставлення клубу до мене хороше, допомагають у всіх питаннях, завжди готові щось підказати або зробити для мене. Звичайно, розпитували про Україну, і говорили теплі слова підтримки.
‒ Ваш другий захід у Естонію виявився нетривалим. Чому недовго пограли за Калью та в чому причина поступового зниження результатів клубу, який колись навіть грав проти Дніпра в єврокубках?
‒ В Естонії, коли я повернувся, пробув тільки першу половину чемпіонату. Перед другою половиною мені запропонували новий контракт, але ми з президентом клубу не змогли домовитися. В Калью останні роки не самі успішні, як завжди, у футболі є багато чинників, які впливають на результат. На мою думку, менеджмент команди не завжди приймав правильні рішення для користі команди.
Зараз в Андоррі нема таких проблем з газонами, як тоді, коли тут грала збірна України
‒ Прикро зі сторони, що ви недовго пограли за рідні Карпати й не повернулися з клубом у Прем’єр-лігу. Що стало цьому причиною?
‒ Так, з Карпатами в мене вийшла дуже коротка співпраця, знову таки, з другого заходу. Так обставини склалися, що ми розірвали контракт.
‒ Зараз в Україні всі засмучені падінням рівня нашого футболу. Ми ще недалеко від Естонії та Андорри? Чи так все страшно насправді?
‒ Так, на жаль, із початком повномасштабної фази війни рівень футболу в Україні знизився, але я вірю, що скоро Україна переможе, і рівень футболу та життя всіх українців буде стрімко рости, і все це завдяки ЗСУ.
‒ Збірна України кілька разів грала проти Андорри. З тих часів ми запам’ятали, що там бувають курйозно нестандартні поля (одне з них було суттєво вужчим за звичні нормативи), а ще цій команді легко забивати головою (з двох десятків м’ячів наші тоді до половини накидали з “другого поверху”). А що в Андоррі говорять про свою збірну та чи пригадують матчі проти України?
‒ Зараз, я думаю, з полями уже не знайдуться проблеми:) Свою збірну в Андоррі підтримують, покладають надії, але розуміють, що важко конкурувати з топами. Що приємно, тут працюють в тому напрямку. Про матчі наших збірних ми не згадували.
‒ Мабуть, болісні спогади – 2:0, 4:0, 5:0, 6:0… А чого ви хочете досягти в Андоррі?
‒ Найвищих результатів: виконати завдання, які поставлені перед ФК Санта-Колома, і для себе ‒ отримати новий досвід і рости, як футболіст.
