Ані грошей, ані роботи: що відбувається на ринку праці

Ані грошей, ані роботи: що відбувається на ринку праці

Фото: facebook.com/Київський-міський-центр-зайнятості

Від початку війни український ринок праці разом із усією економікою перебуває у стані кризи, і чим далі, тим гіршою стає ситуація. Безробіття зростає серйозними темпами: на сьогодні втратили роботу понад 40% тих, хто працював до війни. При цьому три чверті українців цілком очікувано кажуть про те, що їхнє особисте економічне становище за п’ять місяців серйозно погіршилося.

Зростання безробіття та падіння зарплат стають для України справжньою катастрофою, особливо з огляду на те, що у більшості наших співгромадян немає жодних заощаджень.

Вакансій «на заміну» майже немає

Згідно з результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 23-24 липня 2022 року, серед тих, хто мав роботу до війни, сьогодні працюють 59%. Третина трудиться у повноцінному робочому графіку, кожен п’ятий – віддалено чи неповний робочий день.

При цьому понад 40% тих, хто працював до війни, сьогодні роботу втратили, а найбільший зріст безробіття спостерігається серед жителів сходу: якщо у червні тут втратили роботу 53%, то у липні ці цифри зросли до 57%.

Самої роботи дедалі менше. У липні кількість вакансій на кадровому порталі grc.ua була вчетверо нижче, ніж до війни. Найбільше постраждали від кризи топ-менеджери – кількість вакансій для них скоротилася майже у 7 разів порівняно з довоєнним періодом, а на одне робоче місце претендують 14 і більше осіб.

Найчастіше роботу пропонують управлінцям у сфері продажу, виробництва, спеціалістам транспорту й логістики, маркетингу, медицини та у сфері інформаційних технологій.

Окрім топів, із найбільшими проблемами працевлаштування стикаються юристи, спеціалісти страхового бізнесу, державні службовці, педагоги. З початку війни всі ці професії входять до категорії найменш затребуваних.

Нових вакансій взагалі дуже мало, і, кажуть експерти, це цілком зрозуміло. Практика показує, що у період криз зайняті співробітники виявляють більшу лояльність до роботодавця, цінують робоче місце і не звільняються без зайвої потреби. Тому вакансій на заміну майже немає.

Втім, не можна сказати, що країні взагалі не потрібен ніхто. Ейчари зазначають, що в Україні збільшилася потреба у спеціалістах робітничих професій, менеджерах з продажу, у сільському господарстві та будівництві. Кажучи загалом, компанії шукають тих, хто вироблятиме, просуватиме і продаватиме товари та послуги.

Зарплати продовжують падати

Опитування показують, що основним критерієм при виборі роботи є зарплата, оскільки вона є гарантією фінансової безпеки, але ситуація із зарплатами не менш катастрофічна, ніж із безробіттям. Так, кадрові портали називають її «неоднозначною» і зазначають, що у деяких регіонах зарплати навіть зросли. Зокрема, серед регіонів із найвищою зарплатою називають Київ, а також Одеську та Львівську області.

Але у більшості регіонів ситуація погіршується з кожним днем. За даними експертно-аналітичного центру кадрового порталу grc.ua, лише за місяць відчутно знизилися зарплати, що пропонуються у липні, у Дніпропетровській області (з 19 100 грн у червні до 16 100 грн у липні), у Миколаївській області (з 19 500 грн у червні до 14 800 грн у липні), на Сумщині (з 14 300 грн до 12 500 грн), на Волині (з 15 400 грн до 12 200 грн), на Житомирщині (з 14 900 грн до 11 800 грн).

Щодо професійних сфер, то у переважній більшості з них доходи українців у липні набагато нижчі, ніж у першій половині лютого, а в деяких профгалузях зарплати за цей час впали вдвічі. Кажучи відверто, навряд чи сьогодні хтось може похвалитися зростом зарплат окрім військових та чиновників.

За даними опитування «Рейтингу», у половини працюючих українців зарплати знизилися на 10% і більше. Серед тих, хто говорить про зниження доходів, – підприємці, люди із частковою зайнятістю, а також ті, хто працює віддалено. При цьому, судячи з того ж таки опитування, більшості держслужбовців вдалося зберегти колишню зарплату в повному обсязі.

До речі, опитування показало, що шестеро із десяти українців готові продовжувати працювати навіть у разі зменшення заробітної плати.

За рік кількість тих, хто був упевнений, що може впливати на свої прибутки, знизилася з 60% до 50%. Тобто хоча відчуття суб’єктності суттєво знизила війна, більшість українців все ж таки продовжують демонструвати активну життєву позицію щодо свого матеріального становища.

Дослідження економічної поведінки показало, що у разі різкого скорочення доходів дві третини українців шукатимуть додаткові джерела заробітку, а кожен третій – скорочуватиме витрати.

«Створити трудовий фронт та сплачувати податки»

Підсумовуючи сказане вище, виникають закономірні питання: чи має влада у воєнний час допомагати своїм співгромадянам виживати? Очевидно, що сьогодні все йде за старою схемою — «Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих», але нескінченно так продовжуватися не може. Чи повинні чиновники сьогодні думати про те, як відкривати нові виробництва, створювати робочі місця, займатися перекваліфікацією, та й взагалі — хто саме цим повинен займатися?

Аналітик Олексій Кущ в останні місяці неодноразово говорив про необхідність державних гарантій роботи – так званий «трудовий фронт».

– Ми постійно чуємо про те, що роботи у країні немає, але вона є, – вважає експерт. — Трудовий фронт дуже великий. У будь-якому місті, де тривали бойові дії, потрібні люди, щоб розчищати вулиці, щось ремонтувати, перевозити вантажі, є велика потреба в соціальних працівниках. Крім того, потрібно максимально залучати малий та середній бізнес для виконання держзамовлень – наприклад, плетіння маскувальних сіток, пошиття військової форми. Не перший місяць багато чого з цього закривається за рахунок волонтерів, а потрібно, щоб держава створювала у цих сегментах робочі місця хоч б на мінімальній зарплаті.

За словами Олексія Куща, цим мають займатися Мінекономіки та Мінсоцполітики у співпраці з НБУ, тобто має бути формат розширеного уряду: Кабмін плюс Нацбанк. Влада має надати українцям держгарантії роботи, держгарантії замовлень, гарантії інвестицій у ризикових зонах, але нічого цього як не було, так і немає.

Водночас президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко вважає, що владою і сьогодні зроблено чимало: виплачуються пенсії та допомога для біженців і переселенців, платять зарплати бюджетникам, причому навіть тим, хто не може наразі працювати.

– Вважаю, що влада допомагає українцям пережити війну, інше питання, що, по-перше, українцям цього недостатньо, а по-друге, чимало наших співвітчизників намагаються скористатися моментом, – каже Охріменко. – Одні займалися валютними турами, тобто відвертою спекуляцією, інші добре заробили на «євробляхах», треті не хочуть сплачувати податки. Погодьтеся, досить складно вести війну, коли потрібні гроші на армію, пенсії та соцдопомогу, але при цьому сам народ за звичкою хоче, щоб «у них все було і їм за це нічого не було». Думаю, що у поточних умовах влада навряд чи може зробити більше, ніж вона робить зараз.​

Джерело