За інформацією: Суспільне.
Коваль Павло Скшетуський, серпень 2026 року. Суспільне Луцьк
Спочатку працював у невеликому приміщенні, але мріяв про власне обійстя. Згодом купив земельну ділянку у селі Гайове, що за 20 кілометрів від Луцька, і почав зводити будинок із майстернею.
Говорить: будував дім за технологією «Кордвуд» або, як ще називають, «Глиночурка»Глиночурка — природний метод будівництва, при якому короткі колоди складаються хрест-навхрест, щоб побудувати стіну, використовуючи будівельний розчин або колоду, щоб їх назавжди закріпити., під час зведення використовував ясен, дуб і вільху. У 2023 році він виграв грант від Українського ветеранського фонду — понад 700 тисяч гривень, доклав свої гроші й нині продовжує розвивати власну справу.
«Відчуваєш, що немає цієї іскри, і сьогодні я не працюю. Коли приходить натхнення, то береш інструмент у руки, навушники у вуха і працюєш. Потім дивишся на годинник, а вже пізній вечір, і ти навіть не обідав», — додає майстер.
За роботою, серпень 2026 року. Суспільне Луцьк
Вироби мають попит, каже ветеран. Переважно, за словами Павла, сокири на подарунок замовляють військові, політики, дипломати та поціновувачі знарядь давньої історії. Зокрема, одна сокира є у Бориса Джонсона, ще дві — у Залужного.
«У Лондоні точно одна є, бо хлопці заїжджали за автомобілем, і кажуть: “Ми зайшли, а там вишиванки, сокири, і твоя сокира на полиці лежить. Ми в Лондоні, але ми в Україні вдома”», — пояснює Павло Скшетуський.
Для виготовлення сокир Павло використовує наковальнюНаковальня або ковадло — це масивний опорний інструмент для обробки металу куванням, гарячою чи холодною деформацією, болгарки, гріндера та пристрій для нагріву металу — газовий горн. Додає: за цей час напрацював свій почерк у виготовленні сокир-бартокБартка — гостра вузьконоса сокира з маленьким тупим молоточком, обладнана довгим держаком. Поширена серед мешканців Карпатських гір.. Також виковує шаблі та мечі, але, з його слів, це і вироби дорожчі за сокиру.
«Головне в роботі — це техніка безпеки. Фіксується метал, одягається захист — фартух, у ньому два шари шкіри. Перед тим як наносити малюнок, метал має бути заполірований до дзеркала», — наголошує він.
Робоче місце коваля, серпень 2026 року. Суспільне Луцьк
Павло Скшетуський каже: родзинкою кожного виробу — ножа, сокири, шаблі чи меча — є орнамент, який на нього нанесений.
«Є в мене класика — готичний тризуб, вислів Івана Франка: «Лиш боротись, значить жить…», з іншого боку: «Борітеся — поборете, вам Бог помагає!» Тараса Шевченка», — перелічує коваль.
Замовляють з індивідуальними шевронами та написами. Індивідуальність замовлення на ціну не впливає, зауважує Павло. На стіні в майстерні ветеран облаштував виставку виробів. У колекції є кавалерійська шабля, польсько-угорська баторівка.
«Виготовлялася більш крива, через те, що коли працювати нею верхи, то пряма шабля не викручує тобі долоню. Плюс швидкість коня верхи й удар знизу, зазвичай, якщо досягав цілі, то він був фактично смертельним», — пояснює Павло Скшетуський.
Павло Скшетуський із баторівкою, серпень 2026 року. Суспільне Луцьк
Також займається реставрацією зброї. Зокрема, відновив старий кавказький бебутБебут — це традиційний кавказький довгий кинджал із вигнутим двосічним клинком. На відміну від прямого кинджала, бебут має помітний вигин леза, що нагадує невелику саблю. Довжина клинка зазвичай становила близько 40–50 см, що робило його зручною зброєю для ближнього бою в обмеженому просторі., подарований товаришем. Кинджал датований 1914 роком.
Зі слів Павла, такими кинджалами озброювали гармашів, військову поліцію, адже вони були зручніші за шаблі.
Павло Скшетуський тримає кавказький бебут, серпень 2026 року. Суспільне Луцьк
Павло Скшетуський говорить: живе за принципом: «Свій до свого по своє!», тому мріє перетворити майстерню та місцевість навколо на реабілітаційний простір для ветеранів, де б учасники бойових дій змогли відновитися через роботу з металом та відпочити поблизу ставка та лісу.
А після перемоги у війні, вірить, що настане велике та позитивне майбутнє України. Він переконаний: третина людей, які виїхали, повернеться, а на українців чекає відбудова міст.
