За інформацією: Суспільне Вінниця.
В’ячеслав Кауркін на позивний "Адвокат" — старший солдат, навідник 1-шої окремої бригади територіальної оборони імені Івана Богуна. Воїн загинув 5 квітня 2022 року на Херсонщині. Мама військового Ніна Кауркіна розповіла кореспондентам Суспільного, що на момент повномасштабного вторгнення Росії син працював у Польщі, а 28 лютого 2022 року він повернувся в Україну.
Ніна Кауркіна розповіла, що вона з братом просила В'ячеслава не їхати, але він нікого не слухав.
"Ми казали: "Славік, не їдь. Тим більше, що ти можеш допомогти хлопцям матеріально". Він нікого не слухав. 28 лютого він рано був вже вдома. Я думала, що буде відпочивати. Він поїв, помився і одягається. Я кажу: "Синок, куди ти йдеш?", а він сказав: "Мамо, я пішов у військкомат". До вечора його не було. Вечором я йому телефоную і кажу: "Синок, де ти? Цілий день тебе немає. Ти ж роздягнений". А він каже: "Мамо, мене вже вділи". Мені потім хлопці розповіли, що він сказав у військкоматі: "Якщо ви мене не берете, то я йду пішки на Київ", — розповіла Ніна Кауркіна.
Фото загиблого військового Вʼячеслава Кауркіна, Житомирщина, 6 квітня 2026 року. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук
Ніна Кауркіна, мама Вʼячеслава Кауркіна, Житомирщина, 6 квітня 2026 року. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук
Жінка розповіла, що з моменту, коли син пішов у військкомат, вона його не бачила і що далі з ним відбувалося — не знала.
"Нічого не знала, зовсім нічого. Знаю, що вони були у житомирському 25-му ліцеї. Їх вивели звідти, і потім там був вибух. Нічого не знала. Він навіть слова не сказав. Він вранці і ввечері мені телефонував цих півтора місяця", — розповіла Ніна Кауркіна.
В’ячеслав Кауркін, Житомирщина, 6 квітня 2026 року. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук
Востаннє Ніна розмовляла з сином телефоном вранці 4 квітня 2022 року.
"Ранок, і немає від нього дзвінка. О пів на сьому і немає. Я дочекалася до пів на дев’яту ранку і набираю його. А він каже: "Мамо, у мене все нормально". Що це таке, що я йому набрала? Через годину подзвонив і каже: "Мамо, що це таке, що ви мені подзвонили? Ви мені більше не дзвоніть". І все. Більше я його не чула. Більше з ним зв'язку не було. 5 квітня немає дзвінка. Я подумала, що він на мене образився, що я йому подзвонила. Я ж не знала, що вони не в Житомирі. Вони Коростень звільняли. 19 березня їх відправили на Кривий Ріг. І все. Вони вже пішли в бій", — розповіла жінка.
Фото загиблого військового Вʼячеслава Кауркіна, Житомирщина, 6 квітня 2026 року. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук
В’ячеслав Кауркін з побратимами, Житомирщина, 6 квітня 2026 року. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук
Жінка розказала, що син загинув 5 квітня 2022 року поблизу селища Високопілля на Херсонщині.
"4 квітня загинув їх командир, а 5 квітня наші хлопці. Їх було 19 чоловік", — розповіла Ніна Кауркіна.
Ніна розповіла кореспондентам Суспільного, що шукала сина 5 місяців.
"Один день — частина, один день — військкомат. Нам казали: їхній командир шукає. 5 місяців. Через 5 місяців прийшла звістка, що їх 7 вересня забрали з поля. Три місяці робили ДНК, а 30 листопада 2022 року ми його поховали", — розказала жінка.
Прапор з фото загиблого воїна В’ячеслава Кауркіна, Житомирщина, 6 квітня 2026 року. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук
В’ячеслав Кауркін народився 27 січня 1989 року в селі Тетерівка. Навчався у Тетерівській загальноосвітній школі. Потім навчався у Житомирському коледжі бізнесу і права, Харківському національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого, проходив строкову військову службу.
"Ви знаєте, він так швидко виріс, що я не зогледілись. Він ріс не по своєму віці. Він гарно вчився, я ніколи за нього не червоніла. Про нього ніхто нічого поганого не скаже. Він був дуже віруючою дитиною, дуже. В нашому костелі Святої Софії він 25 років прислужував біля вівтаря. Був розумний. На когось працювати не захотів — відкрив 2 фірми", — розповіла жінка.
Фото В’ячеслава Кауркіна. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук
Ніна розповіла кореспондентам Суспільного, що син дуже любив її.
"Дуже любив квіти дарувати мені оберемками. От іде з собакою гуляти, нарве на полі польових. Я народилася о першій ночі. І де б в якій країні він не був, о першій ночі він мені телефонував, вітав мене", — розповіла жінка.
Тетерівський ліцей, у якому навчався В’ячеслав Кауркін, з липня 2025 року носить його ім'я. Директорка ліцею Лариса Юрченко розповіла, що викладала у В'ячеслава українську мову та літературу.
"Сидів за останньою партою першого ряду біля вікна. Навчався в міру своїх можливостей. Завжди цікавився біологією, природою, історією, потім — правознавством. Він був вихований, ввічливий, дуже релігійний. Дотримувався норм християнської етики. Мати йому прищеплювала", — розказала Лариса Юрченко.
Лариса Юрченко, директорка Тетерівського ліцею імені В’ячеслава Кауркіна, Тетерівка, Житомирщина, 6 квітня 2026 року. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук
Тетерівський ліцей імені В’ячеслава Кауркіна, Житомирщина, 6 квітня 2026 року. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук
Тетерівський ліцей імені В’ячеслава Кауркіна, Житомирщина, 6 квітня 2026 року. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук
Оксана Клименко, однокласниця В'ячеслава Кауркіна, розповіла, що він багато читав, завжди захищав дівчат.
"Він завжди допомагав дорослим людям. Ви знаєте, мабуть, кожна жінка про такого чоловіка мріяла. Він був спокійним, поступливим. Дуже важко про це говорити, тому що не можна в це повірити, що його вже немає", — розказала Оксана Клименко.
Оксана Клименко, однокласниця В’ячеслава Кауркіна. Тетерівка, Житомирщина, 6 квітня 2026 року. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук
"Мені здається, що таких дітей не існує. Він був дуже доброю дитиною. Він був один і син, і онук. Отака у мене дитина була. І є. Я не вірю, що його немає. Я його чекаю. Я його не бачила. Знаєте, Бог робить дива. І я чекаю на це диво", — розповіла Ніна Кауркіна.
Пам’ятник на могилі загиблого військового В’ячеслава Кауркіна, Житомирщина, 6 квітня 2026 року. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук
Банери з фотографіями полеглих захисників на Алеї Слави Героїв, Тетерівка, Житомирщина, 6 квітня 2026 року. Суспільне Житомир/Анжеліка Нестерчук
Раніше Суспільне писало, що у Житомирі на честь полеглого за Україну солдата 30 окремої механізованої бригади ЗСУ Максима Булигіна на позивний "Вольф" 20 січня на фасаді ліцею "Ор Авнер", де він навчався, відкрили меморіальну дошку.
