За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Ярослав Сулімов. Фото надав Ярослав Сулімов
У 2023 році Ярослав Сулімов вступив до штурмової бригади Національної поліції України "Лють", а його старший брат Олександр Сулімов — до "Азову". У вересні минулого року Олександр загинув, а Ярослав продовжує захищати Україну.
Свою історію боєць розповів Суспільному в спецпроєкті "Вибір вільних".
Ярослав Сулімов із побратимами. Фото надав Ярослав Сулімов
"Якщо кожен буде сидіти дома і ховатись, то за деякий час вони зможуть прийти і до твого дому"
Ярослав Сулімов народився в селі Рекшин Нараївської громади. Йому 23 роки. У перші дні повномасштабної війни був у Польщі.
"У перші дні війни я вийшов на роботу, до мене з дому подзвонили і сказали, що почалась війна. Почали бомбити Київ. Я спочатку хотів їхати, але мої з дому відмовляли мене, казали, щоб я ще трохи почекав. Потім я вже не зміг сидіти і вернувся. Бо отак бути осторонь, розуміючи, що відбувається в тебе в державі, я не зміг. Було дуже важко".
Ярослав Сулімов каже, коли приїхав в Україну, одразу пішов до військкомату.
"У військкоматі мені сказали, що під мобілізацію я не підходжу, бо не призовного віку, можу лише підписати контракт. Я подумав, що поки не хочу підписувати його. Потім мені підказали, що йде набір у Національну поліцію в штурмову бригаду, я в той самий день заповнив анкету на сайті. Так і розпочалася моя історія у штурмовій бригаді "Лють". Вважаю, якщо кожен буде сидіти дома і ховатись, то за деякий час вони зможуть прийти і до твого дому".
Боєць штурмової бригади «Лють» Ярослав Сулімов. Фото надав Ярослав Сулімов
Вступивши до бригади, Ярослав проходив навчання у Тернополі, згодом його перевели до Одеси, а потім розподілили в Миколаївський батальйон. Перший його бій відбувся на Донбасі, а в другому бою, на бахмутському напрямку, отримав поранення в руку.
"У всіх своїх боях я старався не панікувати і думати холодною головою. Найголовніше, що мене заспокоювало, — це мої побратими, які вже до того мали бойовий досвід. Мій наступний штурм був на три доби, який ми успішно відпрацювали".
"Для мене брат назавжди запам’ятається прямою і надзвичайно простою людиною"
У період, коли Ярослав вступав до штурмової бригади Національної поліції України "Лють", його брат Олександр Сулімов вступив до "Азову". Ярослав каже, про рішення брата ніхто не знав.
"Якби я знав, що мій брат іде в "Азов", то також би із ним вступав. Він для мене назавжди запам’ятається прямою і надзвичайно простою людиною. Найбільше мені в Саші подобалися його цілеспрямованість і те, що він добивався того, чого хотів. Це було про Сашу".
Олександр Сулімов, брат Ярослава Фото надав Ярослав Сулімов
Олександр Сулімов, брат Ярослава Фото надав Ярослав Сулімов
Ярослав пригадує, востаннє переписувався із братом, коли той мав іти на завдання.
"Перед кожним виходом він дзвонив саме до мене, не до дружини чи мами, а до мене. Це звичайно було заради того, аби наші рідні не переживали. Перед останнім штурмом він виходив на завдання, це було в середу, а я мав вийти в четвер. В середу ввечері мені передзвонили і сказали, що він загинув".
"Звичайно перемоги хочеться, але я вже не знаю, чи вистачить сил здобути її"
Зараз Ярослав Сулімов разом із побратимами проходить навчання у Великій Британії.
"На такі навчання я поїхав вперше. Чесно, думаю, що ми можемо і вміємо більше, ніж вони. В майбутньому вони ще будуть їздити до нас на навчання".
Ярослав під час навчань у Великобританії Фото надав Ярослав Сулімов
Ярослав із побратимами під час навчань у Великобританії Фото надав Ярослав Сулімов
Ярослав із побратимами під час навчань у Великобританії Фото надав Ярослав Сулімов
Про перемогу України Ярослав говорить так:
"Звичайно перемоги хочеться, ми усі хто знаходимось тут, обороняючи нашу країну, робимо все для цього. Але чесно, коли ти це все проходиш і живеш в цьому, то я вже не знаю, чи вистачить сил здобути її".
"Воля для мене — це можливість жити у вільній країні і ні від кого не залежати, нікого не боятись, жити своє життя".
Ярослав Сулімов. Фото надав Ярослав Сулімов
