14 липня скинула три свої ракети на Вінницю. Обстрілу зазнали Будинок офіцерів, будинок побуту «Ювілейний», медичний центр «Нейромед», площа Перемоги та десятки будівель поблизу. Багато будинків навіть після реставрації уже не будуть такими, як були до обстрілу, один з них – Будинок офіцерів. Будівля, яку збудували майже сто років тому і яка «пережила» Другу світову війну.
У Музеї історії Вінниці розповіли про Будинок офіцерів та опублікували кілька рідкісних фото минулого століття.
Традиційно будинок офіцерів – це заклад культури збройних сил, який діє в інтересах інформаційного та культурологічного забезпечення, організації заходів, дозвілля та відпочинку військовослужбовців.
Якщо говорити про перше з відомих місць для дозвілля українських військових у Вінниці, то розпочати варто з клубу «Рідна хата». Це був клуб вояків Армії УНР та Галицької Армії, що діяв восени 1919 року у стінах садиби лікаря Миколи Стаховського (суч. вулиця Верещагіна, 6).
Після більшовицької окупації міста, 31 грудня 1925 року було створено Будинок Червоної Армії. Його облаштували у будинку А. Мар’янчика (суч. вулиця Миколи Оводова, 22). Згодом постало питання необхідності окремої будівлі, яку вирішили побудувати на Замості.
Нове приміщення Будинку Червоної Армії звели протягом 1934-35 років за проектом видатного українського архітектора Йосипа Каракіса. Це був типовий проект кінотеатру на 1000 глядачів, створений для Вінниці, Кривого Рогу і Харкова, який отримав першу премію на Всесоюзному конкурсі.
Донедавна вважалося, ніби будівництво було завершено аж у 1940 році. Проте, завдяки матеріалам дослідниці Наталії Кушки відомо, що вже у 1935 році в тому приміщенні відбувалися виступи жіночого хорового ансамблю «Жінхоранс» під керуванням В. Верховинця (17-18 березня) та «Східного ансамблю» Е. Сарагуні (15 квітня). З цих концертів розпочалася культурно-масова робота Будинку Червоної Армії. Як зазначає пані Кушка, він став осередком численних гуртків, музичної студії, там створили армійські оркестри, ансамблі, хор, танцювальні гуртки. Там також виступали артисти з інших міст. Наприклад, 22 лютого 1938 року у Будинку Червоної Армії гастролювали артисти Одеської філармонії.
Під час нацистської окупації Вінниці (1941-44 роки) Будинок офіцерів певний час використовувався як фронтовий збірний пункт Вермахту №7 (колишній G).Там здійснювали цільовий розподіл солдат до різних військових підрозділів.
На багатьох німецьких листівках того часу об’єкт помилково підписували як військову або танкову академію. Ймовірно, це було пов’язано із барельєфом на фасаді будівлі, центральним елементом якого був радянський танк БТ-7.
З доповідної записки на ім’я начальника культурного відділу Вінницького самоврядування Крещука, дізнаємося, що в листопаді 1941 року тут хотіли заснувати Український національний драматичний театр. Автором звернення був Маліч (йдеться про артиста музично-драматичного театру О. Малича). Він залишив такий опис стану будівлі:
«В наявності в бувшому будинку Червоної армії мається 861 місце з них 50% означених стільців в зруйнованому вигляді і потребують негайного ремонту. Внутрішній вигляд зали не оформлений, крім того необхідно штукатурити стелю зали та полагодити опалення і водогін.»
Діяч ОУН та перекладач комісії з дослідження злочинів НКВС у 1943 році Михайло Селешко у своїх спогадах називав Будинок Червоної Армії єдиною спорудою на Замості, яка «виглядала по-європейськи».
У березні 1944 року будівля серйозно постраждала, усі дерев’яні конструкції згоріли. Відновлення тривало протягом 1946-47 років і з 25 вересня 1947-го заклад почав діяти як «Вінницький Гарнізонний Будинок офіцерів Радянської Армії».
Будучи найбільшим концертним майданчиком Вінницької області, Будинок офіцерів не раз ставав місцем для виступів артистів «всесоюзного» рівня. Водночас упродовж другої половини ХХ століття він був важливим центром дозвілля саме для жителів Замостя. Тут займалися художньою самодіяльністю, влаштовували танцювальні вечори та новорічні бали, демонструвалися кінострічки, діяли курси крою та шиття, дитяча музична студія тощо.
Розпорядженням Вінницької ОДА № 248 від 25 липня 1997 року Будинок офіцерів внесений до переліку пам’яток архітектури і містобудування (місцевого значення). Наступного року на фасаді будівлі встановили нову емблему у вигляді сокола. Нею прикрили барельєф із зображенням танка БТ-7. Дизайн розробив Валерій Ляхов, який на той час вже був автором символіки українських ВПС.
Найновіший період історії Будинку офіцерів переважно стосується різноманітних культурних подій. Після капітального ремонту у 2009 році місце продовжувало бути найбільшим у області концертним майданчиком. Власне, 14 липня цього року там теж мав би відбуватися концерт.
Наразі відомо, що найбільш пошкоджену частину приміщення буде розібрано. Будинок офіцерів продовжує існувати і його подальша історія ще має бути написана.
20-ті числа липня 1941 року. На передньому плані видно залишки знищених радянських вантажівок.
Зима 1941-42 року. На цій світлині привертає увагу пошкоджений елемент правого крила будівлі.
1942 рік. Фото підписане словом «Hadiakadémia», що в перекладі з угорської означає «Військова академія».
1942 рік.
Весна 1944 року.
Будинок офіцерів у 1958 році (можливо 1959 рік).
Будинок офіцерів у 1982 році.
Будинок офіцерів у 1997 році (можливо 1998 рік).
