«Часто сниться, що брат повертається додому», — розповідь сестри військовополоненого із Вінниччини

За інформацією: Суспільне Вінниця.

42-річний Ігор Калібабчук із Могилів-Подільського понад 5 місяців у полоні РФ. Фото: Віта Калібабчук

У російському полоні залишаються декілька тисяч українців. Розповідь рідних, які перебувають у російському полоні читайте у марафоні Суспільного.

Сім місяців у російському полоні 42-річний Ігор Калібабчук із Могилева-Подільського. Потрапив у неволю, обороняючи Маріуполь у складі 36 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Про це Суспільному розповіла сестра захисника Віта Гусейнова.

У 2020 році захисник підписав контракт на трирічну службу у Збройних Силах України.

"Брат дуже хотів бути військовим. Мріяв про це з дитинства. Але мав цивільну професію — енергетика. Два роки тому підписав контракт і пішов служити у 36-ту бригаду морської піхоти. Спочатку був у Миколаєві, потім у Маріуполі. Там його застала повномасштабна війна. 24 лютого вранці зателефонував. Каже: "Почалося. Не панікуй, заспокойся, усе буде добре", — розповідає Віта Гусейнова.

"10 квітня написав востаннє"

Із того часу, як отримала останню звістку від брата, минуло понад 200 днів.

"Коли усе почалося, спілкувалися практично лише sms-повідомленнями. Рідко, коли дозволяла ситуація, говорили телефоном. Брат оберігав нас, нічого ніколи не розказував про свою службу, говорив лише, що все добре. Але щодня намагався писати хоча б два слова, що живий.

10 квітня написав востаннє. Запитувала: "Ігорю, чим можу допомогти?". Відповів, що нічим, хіба-що помолитися. Більше в мережі уже не з'являвся. Раніше уже траплялося так, що зник на кілька днів із зв'язку. Але потім все ж написав з чужого телефону, що проблеми із мережею. У будь-якому випадку старався давати про себе знати", — каже Віта Гусейнова.

"РФ підтвердила статус військовополоненого через чотири місяці"

Із новин дізналася, що захисники із частини брата пішли на прорив та потрапили у полон. Але про нього нічого не було відомо.

"Сама переглядала російські телеграм-канали, шукала якусь зачіпку. Так натрапила на прізвище брата у списку полонених. Трохи заспокоїлася, що він хоча б живий. Не раз зверталася у військкомат, там нічого не могли сказати. Аж на початку червня вони прислали сповіщення, що він рахується як полонений або ж зниклий безвісти.

Згодом побачила на тих же каналах його фото разом з світлинами інших українських військових. Було підписано, що вони живі. Лише через чотири місяці після зникнення брата нам перетелефонували і сказали, що російська сторона офіційно підтвердила статус військовополоненого", — розповідає Віта Гусейнова.

Говорить, удома на оборонця чекає велика родина та друзі.

"Обміни відбуваються, але його досі немає. Куди не телефонуємо, усі говорять: "Чекайте!". Він дуже часто нам із мамою сниться. Сниться, що він повертається додому, я біжу — його обнімаю, плачу. Вірю, що цей сон обов'язково збудеться", — каже Віта Гусейнова.