За інформацією: Суспільне Чернівці.
Тетяна разом із старшими дітьми. Світлина: Суспільне Чернівці
Тетяна Пелех сама виховує чотирьох дітей. Її чоловік помер на службі за два тижні до народження їхнього сина Максима. Тетяна, як і чоловік, військова. Після того, як підростуть діти, планує повертатися на службу. Розповідаємо, як Тетяна переживає смерть чоловіка та виховує дітей сама.
Разом з дітьми їздила за чоловіком-військовим
Тетяна та її чоловік Максим обидвоє військові, познайомилися на службі у Львівській області. Відтоді через роботу постійно переїздили. Тетяна після одруження не стала змінювати прізвище, аби бути з чоловіком в одній бригаді. Він був командиром батальйону, а вона – діловодом.
Максим Гребеннік був прикордонником, а у 2014 році пішов воювати. Спочатку був командиром роти вогневої підтримки. Потім став командиром взводу 130-го розвідувального батальйону. Дослужився до командира батальйону.
Максим із Тетяною та дітьми поселилися у Сторожинці, там облаштували своє житло, куди поверталися зі служби. Якийсь час вони разом із дітьми жили у Волноваському районі, там були постійні обстріли.
"Я казала, що у мене в чоловіка такі плечі, що він захистить мене і не дасть, щоб мені навіть волосок з голови впав. Тому я ніколи не хвилювалася, що щось зі мною станеться".
В лютому 2022 року Максима та Тетяну викликали з відпустки у селище Донське неподалік Волновахи. Дітей вони залишили у бабусі, а самі поїхали на схід. Там вони застали повномасштабне вторгнення.
Під час великої війни Тетяна завагітніла наймолодшим сином. Вагітність була важкою, лікарі передбачали, що немовля не виживе. Але Тетяна пробула разом з чоловіком неподалік від фронту до сьомого місяця вагітності.
"Коли я була вагітна, то все одно була разом з ним. Хоч мене чотири рази вивозили звідти, але я казала: "Я без тебе нікуди. І ти без мене також". Почалися сильніші обстріли, тому в березні він відправив мене додому", – розповідає Тетяна.
Жінка каже, що Максим завжди був разом з особовим складом. Чоловік сам їй казав, що у нього на першому місці завжди буде батальйон. Проте у травні 2022 року Максим хотів перевестися. Казав, що хоче бути біля сім'ї.
"Хотів побачити, як діти ростуть. Він казав: "Ти мені відправляєш весь час фотографії, відео. Теодор пішов — я не бачив, у Теодорчика лізе зуб — я не бачив, Теодорчика підстригли після рочку — я не стриг. Я хочу, щоб мій Максим ріс із татом".
Максим із сином Теодором. Світлину надала Тетяна Пелех
Зупинилося серце
Вранці 4 червня Тетяна подзвонила до чоловіка, але він не взяв слухавку. Невдовзі жінці зателефонував начмед батальйону.
""Ваш чоловік помер". І я тоді своїм криком усіх дітей розбудила. Я не вірила до останнього дня, що його немає. Він у нас є завжди, просто кудись поїхав у відрядження і не можете нам подзвонити".
У Максима Гребенніка зупинилося серце на позиціях 4 червня, за два тижні після цього його дружина народила сина.
Тетяна мала готуватися до пологів у лікарні, але поїхала на Львівщину, щоб попрощатися з чоловіком. Військового проводжали і його побратими. Чоловіка з почестями поховали на кладовищі у Мостиськах.
"Такого дня немає, щоб діти не згадали тата"
Тетяна з Максимом разом виховували десятирічного Артема, семирічну Євусю та дворічного Теодора. Двоє старших дітей у Тетяни від першого шлюбу, але не було й дня, щоб вони не згадали про Максима.
"Для них дуже тяжко також було, що тата нема вже. Він у них з'явився, але його вже не стало. Але ми знаємо, що він є, він завжди біля них".
Раніше Тетяна з дітьми щотижня їздила на Львівщину на могилу до чоловіка. Жінка вирішила залишитися у Сторожинці, аби продовжити жити заради дітей.
"Була би я у Львові, я би просто про дітей забула. Я би була весь час на могилі і забула б про все. Там би мене всі жаліли, всі би плакали. Тут мені не дають плакати".
Могила Максима Гребенніка. Світлину надала Тетяна Пелех
Військовий жодного разу не побачив сина, якого назвали на його честь. Немовля народилося за два тижні після смерті батька. Маленький Максим знає тата лише з фотографій на стіні.
"9 місяців, як нема тата і я кажу: "9 місяців, як нема чоловіка, 9 місяців моєму сину виповнилось". І вже скоро буде рік, як його нема".
