За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Фото: Суспільне Хмельницький
У селі Буцні, що на Хмельниччині, живуть три родини переселенців. П’ять родин з села виїхали, розповідає вимушена переселенка з Херсонщини Іванна Кручек. За її словами, люди просто не змогли адаптуватися до умов в глибинці Хмельницької області.
Сама Іванна, її дворічний син Ілля та 16-тирічний син Іван живуть у селі Буцні на Хмельниччині, відколи перебралися з Херсонщини. Іван навчається в сусідньому селі за вісім кілометрів до школи, куди щоранку п’ятнадцятьох школярів возить автобус. Хлопець каже: найважче вчитися онлайн, бо в хаті, на його та всіх сусідніх вулицях немає інтернету. За деяким винятком за межами села.
Двір у селі, де мешкає родина переселенців, жовтень 2023. Фото: Суспільне Хмельницький
"Провели в нас Wi-Fi до зупинки, далі не хочуть вести, тому що мало людей, їм невигідно. 4G ловить тільки на греблі", — пояснив Іван Кручек.
За його словами, два місяці влітку працював різноробом у Летичеві, щоб заробити на антену та модем.
"Антена — дві з половиною тисячі коштує, модем приблизно дві тисячі гривень. То я купив собі й антену й модем, але все одно цього не вистачає", — каже хлопець.
Іванна розповідає: роботи в селі немає, крім домашнього господарства. З нього та з виплат ВПО і живуть. Але й тут — перешкоди. Жінка каже: гроші кидають на банківську картку, а навкруги нема жодного банкомата. Втім, як і банківського термінала у магазині.
Дворічний Ілля з Херсонщини допомагає мамі по господарству, жовтень 2023. Фото: Суспільне Хмельницький
"Треба їхати в районний центр. Це до 30 кілометрів та й нема де їх витратити", — каже жінка.
До найближчого магазину, нехай і без термінала, кілометрів п’ять, розповідає сусідка Іванни, жителька Київщини Лідія Лещенко. Сьогодні Іванна, яка в цих умовах примудряється волонтерити принесла Лідії та її чоловікові — людині з інвалідністю — олію й борошно від благодійників.
Лідії Лещенко з Київщини принесли гуманітарну допомогу, жовтень 2023. Фото: Суспільне Хмельницький
"Я, як ВПО, організувала групу жінок активних з ВПО. Пишемо заявки благодійним організаціям, благодійним фондам, просимо, розказуємо свою ситуацію", — каже Іванна Кручек.
Допомога, каже Лідія, доречна. З її слів, по продукти та по ліки мусять їхати в райцентр. Їздять вкрай рідко.
"Це нам сусіди дали машину, щоб ми змогли виїхати. Бо ми виїжджали з дочкою, ще й рятували собак. Вона трошки "непенсійна", дорого паливо обходиться нам. І ми якщо поїдемо навіть в Летичів, виходить, що ми майже цей пайок два рази купили", — пояснила жителька Київщини.
Хата Лідії — аварійна, але вона хоче мешкати саме тут, бо це — будинок її батьків, в якому 15 років ніхто не жив. У ньому погнила підлога, в трьох місцях, каже господиня, тече стеля, бо дах давно час перекривати. Однак, каже, двох їхніх пенсій на це не вистачає.
Хата, в якій мешкає Лідія Лещенко з Київщини, жовтень 2023. Фото: Суспільне Хмельницький
"Це моя батьківщина, яка закинута була довгий час. І я, як кажуть, "цілувала клямочки", коли повернулася", — каже Лідія Лещенко.
Діловод старостату Олександр Белінський каже: зараз на території округу мешкають 27 родин внутрішньо переміщених осіб. А за час великої війни надали тимчасовий прихисток та житло понад двом сотням переселенців.
"Вони постійно на контролі, в соціальних службах, в селищній раді. Продуктові набори роздавалися, ліжка роздавалися, одяг, подушки", — розповів Олександр Белінський.
На території округу мешкають 27 родин внутрішньо переміщених осіб, жовтень 2023. Фото: Суспільне Хмельницький
Іванна Кручек каже: їй з дітьми нікуди їхати з хати своїх свекрів, а інші люди не затримуються в Буцнах та навколишніх селах.
"Деякі виїхали в місто, деякі переїхали в інші області, не змогли люди тут адаптуватися, попереїжджали. Кожному треба робота, садочок, комусь потрібна школа. І так, як в селі тут немає нічого, люди рушили далі", — пояснила Іванна Кручек.
