Вибухові предмети знаходять у всіх населених пунктах, де були окупанти.
У Харківській області люди стали частіше підриватися на мінах. Це стається на тих територіях, які ЗСУ нещодавно звільнили від російських військ. Відступаючи, окупанти замінували все, до чого змогли дотягнутися.
У ДСНС розповіли, чому не можна ходити по гриби, їздити другорядними шляхами та навідуватись на дачі в тих селах та селищах, де побували росіяни.
Смертельний похід по гриби
ЗСУ звільнили 421 населений пункт у Харківській області, але життя на деокупованих територіях все ще дуже небезпечне. Перш за все тому, що росіяни залишили після себе чимало «подарунків» у вигляді мін та вибухових пристроїв, які вони наставили у посадках та лісах, вздовж доріг, на залізничних коліях та в тих будинках, де жили. Хоч зараз російської армії і немає на території північної Харківщини та Ізюмського району, вона продовжує забирати життя мирних жителів.
12 вересня на міні підірвався автомобіль жителів села Макарове, що неподалік Козачої Лопані. Троє людей загинули, ще одна жінка отримала поранення. Вони намагалися виїхати ґрунтовою дорогою. Це — саме те, чого найближчим часом ні в якому разі не можна робити, кажуть спеціалісти з розмінування.
Окрім мін, небезпеку становлять нерозірвані снаряди. Фото: Фото: Міжрегіональний центр гуманітарного розмінування
«Рухатися можна лише основними дорогами обласного та державного значення, які на даний час хоча б якось обстежені та перевірені, ні в якому разі не їхати навпростець», — застерігає начальник частини гуманітарного розмінування ДСНС України Ігор Овчарук.
За останній час найбільше людей підірвалося саме на таких другорядних шляхах. Ще одна небезпечна територія — ліси та лісосмуги. Там ще доволі багато трави та зелених кущів, тому розтяжки або міни побачити значно важче, ніж навіть на ґрунтовій дорозі. Днями, за словами Ігоря Овчарука, недалеко від Ізюму в лісі підірвався на міні чоловік, який пішов збирати гриби. У звільнений містах та селах ходити більш-менш безпечно, але все одно там краще рухатися тротуарами, а не стежками.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За добу на мінах підірвалися шестеро жителів Харківської області
Спеціалісти ДСНС категорично не радять відвідувати дачні селища, особливо якщо відомо, що в будинку жили росіяни.
«Ми вже маємо випадок у Борщовій (на північ від Харкова), коли людина повернулася подивитись на свій будинок і підірвалася. Не потрібно туди їхати, бо звичайна людина не розпізнає, де можуть бути міни чи розтяжки», — розповідає Овчарук.
У першу чергу — електроопори та залізниця
Сапери та вибухотехніки навіть приблизно не дають прогнозів щодо того, коли можна буде безпечно їхати на звільнені території. Площа замінувань величезна, вибухівки набагато більше, ніж було у травні, коли звільняли населені пункти на північ та схід від Харкова.
«Там вони сиділи і знали, що далі Старого Салтова наші війська не перепливуть, тому мінували менше. Вони там відчували себе в більшій безпеці. У Липцях, Вовчанській громаді, в Ізюмі вони чекали на можливий наступ, тому заздалегідь замінували ту територію, по якій імовірно повинні були рухатися наші збройні сили», — каже начальник частини гуманітарного розмінування ДСНС.
Розмінування залізничних колій — одна з головних задач. Фото: Міжрегіональний центр гуманітарного розмінування
На Харківщині працюють шість місцевих піротехнічних розрахунків, ще 19 приїхали з інших областей України. Саперам ДСНС допомагають піротехнічні підрозділи поліції, але рук все одно не вистачає. Робота небезпечна, а території, які потрібно оглянути, великі. З початку війни троє харківських саперів загинули, ще семеро отримали поранення — на 100% застрахуватися від помилки не може навіть найдосвідченіший спеціаліст.
У першу чергу на звільнених територіях розмінують місця біля опор електропередач, аби електрики змогли повернути світло у деокуповані міста і села. Друга за важливістю задача — розмінувати вокзали та залізничні колії, аби знову пустити потяги з Харкова до Куп’янська, Ізюму та інших населених пунктів. Зараз лише Балаклія знову має залізничне сполучення з обласним центром. Третій етап — розмінування важливих комунальних закладів. До лісосмуг та полів руки саперів дійдуть в останню чергу — тож там ще не один місяць буде небезпечно.
