Масові гуляння по Сумській паралізували рух транспорту.
Ошатні гуляння на честь Дня Харкова на фоні повного ігнорування міською владою Дня Незалежності обурили багатьох військових, волонтерів та істориків. Навіть після урочистостей до мерії звернулись із проханням перенести це свято з 23 серпня на іншу дату, оскільки святкувати День Харкова саме 23-го немає жодних історичних підстав.
Перенести День міста на 6 або 20 вересня запропонував депутат Харківської міської ради та військовослужбовець Ігор Черняк.
Незалежність у тіні
У суботу 23 серпня у Харкові традиційно пишно святкували День звільнення Харкова від нацистської окупації, який з 1990-х відзначається також як і День міста. Попри офіційну заборону масових зібрань, міськрада зробила все, аби вулиці Харкова сповнились натовпом: на Сумській виставили прикраси та ввімкнули гірлянду «Зоряне небо», як і минулого року. Тисячі людей зібралися під ліхтарями і перекрили рух вулицею для громадського та приватного транспорту — на них заборона не розповсюджувалася.
До Дня міста в мерії провели безліч різних святкових заходів — від концертів до нагороджень. На День Незалежності обмежились офіційними покладаннями квітів. Але так було не завжди.
Із 1981 року День міста в Харкові відзначали 20 вересня. На вулицях та площах виступали творчі колективи та влаштовувались ярмарки, де можна було придбати дефіцитні товари.
Зараз історики не мають єдиної версії того, чому саме цю дату запропонували тодішні керівники міського комітету Компартії, але довгі 10 років саме 20 вересня було Днем Харкова.
«Необхідно влаштувати пошукову місію для того, аби зрозуміти, чому саме ця дата була обрана. Поки що немає відповіді», — розповіла UA-NEWS.in.ua керівниця Північно-східного відділу Українського інституту національної пам’яті Марія Тахтаулова.
День Незалежності губиться в масових гуляннях 23 серпня. Фото: Сергій Козлов/UA-NEWS.in.ua
День звільнення від нацистів відзначали саме 23 серпня, але геть інакше: покладанням квітів та урочистими заходами біля Меморіалу. Але в 90-х в міському бюджеті бракувало грошей для того, аби організувати протягом місяця кілька великих свят, тож День визволення та День міста вирішили об’єднати. Ця ідея належить тодішньому міського голові Євгену Кушнарьову.
«До війни День міста виглядав як гучні концерти на майдані Свободи з переважно російськими зірками. А зранку площа була вкрита сміттям — по щиколотки з пивних банок та пачок чіпсів. Cвято Держави у цьому смітті тонуло», — згадує традиції святкування письменник та журналіст Леонід Логвиненко.
Саме для того, аби визволити День Незалежності з тіні Дня міста, депутат міськради пропонує перенести останній на вересень.
«Коли в тебе два великі свята — два дні поспіль, то перше з них — буде сприйматися власне як безпосереднє свято, а друге — як своєрідне «афтерпаті». Нагородження, урочисті заходи і так далі — воно все ніби до обох свят одночасно, але все ж більше — до першого за календарем. Разом із тим, я думаю, що з цією тезою погодяться всі — за нашу Незалежність заплачено дуже дорогу ціну, щоб відмічати цей День за «залишковим» принципом», — пише Ігор Черняк.
На пропозицію депутат відреагували по-різному. У Фейсбуці більшість підписників підтримали ініціативу. «За» висловився один із командирів спецпідрозділу ГУР МО «Кракен» Костянтин Немічев
У той же час багато хто й проти змін, переважно — через усталені родинні традиції.
6 та 20 вересня, які пропонує Ігор Черняк, не прив’язані до якоїсь конкретної події. Швидше за все, так само свого часу вибрали День міста і в 1980-х: надворі ще достатньо тепло, аби влаштувати заходи на свіжому повітрі, у той же час канікули у школярів та студентів і відпустки в дорослих закінчилися.
Храмове свято замість фейкового визволення
Зміну Дня міста підтримують також історики та краєзнавці, бо 23 серпня насправді бої Червоної Армії та військ Вермахту ще точилися на околицях, Харків вдалося остаточно деокупували від фашистів майже через тиждень.
«У цей день, 23 серпня не може бути ніяких свят, тільки жалоба за загиблими українцями, яких гнав на убой «полководець», чиїм ім’ям до сих пір названо меморіальний комплекс. А на тій висоті, якщо він і бував, ну пару разів на пару хвилин», — пише краєзнавець Андрій Парамонов, маючи на увазі маршала СРСР Конєва.
В Інституті Національної пам’яті пропонують повернутися до витоків — храмової традиції Харківської фортеці.
«Ми маємо повернутися до традиції храмового свята — Успіння Пресвятої Богородиці. Храм Успіння був першим, спочатку дерев’яним, потім і кам’яним храмом. За Новоюліанським календарем це — 15 серпня. Це відновить історичну справедливість, бо до більшовиків Днем міста було саме храмове свято, це було знаковою датою», — розповідає Марія Тахтаулова.
Дата 15 серпня має влаштувати і пошановувачів традицій, бо пов’язана з історією, і навіть фанатів «23 серпня», бо стоїть не так далеко від звичної дати, тому перевчитися на новий лад не буде складно. До того ж, вона ніяк не пов’язана з радянською історією та фейковими перемогами.
Зараз слово за мерією та міським головою: саме виконком міськради має ухвалити відповідне рішення. У муніципалітеті звернення депутата поки що ніяк не коментують.
Автор: Олена Павленко
