За інформацією: Суспільне Дніпро.
Любов (ліворуч) та Анна під час збору матеріалів для виготовлення прикрас. З особистого архіву Анни Литоченко
Матеріали для виготовлення прикрас родина заготовляє власноруч. Переважно використовують жито, яке самі вирощують, збирають та висушують. Висушену рослину пов’язують у снопи, далі їх перерізають на соломинки та колоски, з яких і буде виготовлятись декор.
"Вся родина залучена до заготівлі, і кожен етап — від посіву до висушування — ми переживаємо разом. І це, безумовно, робить процес ще більш значущим. Адже, коли ми працюємо з цією соломою, ми відчуваємо, що кожен виріб, кожна прикраса несе в собі частину нашої праці, нашої родинної єдності та традицій, які ми передаємо наступним поколінням", — розказали жінки.
Солом'яні янголи
Серед прикрас, які створює родина — солом'яні янголи. Вони уособлюють тепло, захист і радість.
"Коли ми працюємо над цією прикрасою, нам здається, що вкладаємо в неї не лише свою майстерність, а й частинку своєї душі. Янгол для нас — це ще й про родинний зв’язок. Ця прикраса для нас не просто виріб, а справжній символ родинної єдності та тієї любові, яку ми вкладаємо у кожну деталь. Тому він залишається найулюбленішим і найближчим до серця", — пояснили Любов і Анна Литовченко.
Янгол виготовлений з соломи. З особистого архіву Анни Литоченко
Дідух
Дідух — сніп з пшениці або жита, який був центральними різдвяним атрибутом Дніпропетровщини, пояснила Наталія Лисовець. Його вважали символом минулорічного врожаю.
"На Дніпропетровщині та Луганщині розрізняли Дідуха та Хлібну квітку. Дніпропетровський дідух робився із запашного сіна, а на гору додавалися колоски пшениці або жита. Хлібна квітка це і є отой традиційний український дідух із соломи у вигляді дерева. Зазвичай збирали саме по п'ять колосків, невеликого розміру", — розповіла культурологиня.
Наталія Лисовець. Фото: Суспільне Дніпро/Олександр Шалдибін
Виготовляли прикрасу влітку під час обжинокКінець жнив і святкування з цього приводу, а взимку, на Різдво, господар дому урочисто вносив його в хату та ставив на покуті. Тримали дідуха до Щедрого вечора, а після спалювали на полі задля хорошого врожаю у новому році. Разом із ним спалювали "павуків" та солому, якою встеляли підлогу. Перед спалюванням дідуха його лущили від зерна, яке потім сіяли на городі, зазначила Наталія.
Дідух, виготовлений з соломи. З особистого архіву Анни Литоченко
Як пояснили майстрині Любов і Анна Литовченко, у створенні цього виробу найважливіший етап — підбір ідеальних колосків, адже якість матеріалів визначає вигляд і довговічність дідуха. Використовують переважно жито, пшеницю та овес. Особливу увагу приділяють знову ж таки вибору колосків, адже вони символізують родючість і добробут.
Також важливо правильно сплести центральну частину виробу, адже це основа, яка визначає не лише вигляд, але й енергетику дідуха, зазначили майстрині.
"Саме тому під час роботи ми дотримуємося спокою, гармонії, а всі думки наповнюємо добром. Дідух — це більше, ніж традиція. Це символічна річ, яка зберігає в собі історію поколінь, і ми завжди підходимо до його створення з особливою повагою та вдячністю. Наші дідухи можна вирізнити з-поміж сотні інших, бо вони мають секретну схему складання. Так би мовити, авторська техніка", — пояснили мати з донькою.
Любов Литовченко тримає в руках соломʼяного дідуха з янголом. З особистого архіву Анни Литоченко
Різдвяний "павук"
Також символом Різдва є солом'яний "павук". Прикраса зроблена у виді об’ємних ромбів, які збираються зі сплетених соломинок. Така форма символізує гармонію і рівновагу у Всесвіті. При виготовленні виробу, ромби сполучаються між собою так, щоб утворити легку, але міцну конструкцію.
"Павук є символом Всесвіту, порядку й гармонії. За давніми віруваннями, “павук” приносить у дім добробут, мир і злагоду. Особливість павука ще й у тому, що під час його створення необхідно зосередитись на добрих думках, тому павук наповнений енергетикою світла і добра", — розповіли Любов і Анна Литовченко.
Різдвяний «павук». Суспільне Львів/Ольга Іващук
Як зазначила, культурологиня Наталія Лисовець, хоч різдвяні павуки пов'язані із космогонічними колядками, все ж таки більшість етнографів схиляються до думки, що це запозичена традиція.
"Ймовірно дана традиція була запозичена українцями від поляків у першій половині XX століття. Попри запозиченість, українські різдвяні "павуки" є унікальними та відрізняються від виробів поляків. Існують також правила виготовлення "павука" — зазвичай його виготовляли дівчата за декілька днів до Різдва. Розміщували "павука" над святковим столом під стелею", — пояснила вона.
Поряд з "павуком" могли також розмістити "їжака" зазначила культурологиня. Прикрасу виготовляли з глини та колосків пшениці або жита. Подекуди його оздоблювали блискучим папером. Виготовляли їх виключно діти.
Також "їжака" іноді розміщували поряд з дідухом.
Витинанки
Особливу увагу приділяли декору вікон, розповіла Наталія Лисовець. Прикрашати могли паперовими витинанками або ж геометричними фігурами з соломи.
Прикраси на вікна з соломи. З особистого архіву Наталії Лисовець
Паперові витинанки. З особистого архіву Наталії Лисовець
Зрізана гілка
Також, за словами культурологині, на початку грудня українці зрізали гілочку вишні або яблуні й ставили вдома в теплу солодку воду, щоб вона розквітла. Це могло символізувати світове дерево. Також, можливо, з її допомогою передбачали врожайність в наступному році, зазначила Наталія Лисовець.
Свічки
Також у декоруванні оселі використовували свічник-трійцю — різьблений підсвічник з яскравим розписом. Частіше ними прикрашали на Гуцульщині, зазначила культурологиня. Для центральних регіонів України більш притаманною є "мочана" тридільна свічка, яка не потребувала спеціального підсвічника.
«Мочана» свічка. З особистого архіву Наталії Лисовець
Чи прикрашали ялинку
Ялинка як атрибут Різдва в українських домівках з'явився наприкінці ХІХ століття, розповіла Наталія Лисовець.
"Варто зауважити, що це стосувалося саме міщан, селяни надавали перевагу традиційним сакральним різдвяним атрибутам — дідуху та павуку. В деяких джерелах вказують, що селяни прикрашали свої будинки оздобленими гілочками сосни, задля хвойного аромату в домі", — пояснила вона.
Загальним невіддільним символом Нового Року ялинка стала близько з 1920-х років. Прикрашали дерево доступними матеріалами: паперовими іграшками, горішками, цукерками, печивом. Пізніше, за можливості, радянськими скляними іграшками, дощиком та цукерками.
Чи зріс зараз попит на традиційний декор
Після початку повномасштабного вторгнення, за словами майстринь, попит на такі традиційні прикраси значно зріс. На їхню думку, це пов'язано з тим, що люди почали більше цінувати свої корені та шукати зв’язок із традиціями й історією.
"Традиційний декор, такий як дідухи, павуки, солом’яні янголи, став не лише окрасою для свят, але й символом віри та надії. Крім того, для багатьох українців, які вимушено опинилися за кордоном, соломяні вироби з ароматом українського поля стали способом відчути частинку рідного дому. Багато замовлень ми отримуємо саме з-за кордону — люди хочуть прикрасити свої оселі так, як це робили їхні предки, і передати цю любов своїм дітям", — розказали жінки.
Читати ще
Читати ще
«Суть полягає не в даті, а в події». Яка дата Різдва правильна та як святкувати – пояснення від священника
