Квартира на 9 поверсі, лише 2 градуси тепла в кімнатах і постійні вибухи навколо – в таких умовах мешкала сім’я в зоні бойових дій. В одній кімнаті жили двоє дітей, тато з інвалідністю, маломобільний дідусь і бабуся, мами у малечі немає. Завдяки тривалим вмовлянням поліцейських дорослі погодились евакуюватися. 11-річний Влад та 12-річна Вероніка не хотіли їхати без домашніх улюбленців – двох собак і голубів, тож забрали і їх.
Історію евакуації розповіли в Національній поліції України.
До поліції надійшло повідомлення про те, що в одній з багатоповерхівок Авдіївки мешкає родина, що потребує евакуації. Правоохоронці миттєво відреагували та вже за кілька годин розшукали сім’ю.
У будинку не залишилось жодного вцілілого вікна, відсутні комунікації, а переважна більшість жителів покинула свої оселі. Доглядом за дітлахами та двома хворими чоловіками займається бабуся.
Літня жінка розповіла, що через сильний холод усі живуть в одній кімнаті. Готують їжу на вогні, а щоб вижити під постійними обстрілами окупантів, переховуються у коридорі, сподіваючись, що «правило двох стін» врятує їхні життя.
Під час спілкування поліцейські з’ясували, що родина поки не планує виїжджати з міста. Головною причиною відмови евакуюватися є небажання дітей залишати своїх домашніх улюбленців – голубів та двох собак, а таку кількість тварин транспортувати важко, тим більше якщо не має власного авто.
Врешті поліцейські переконали дорослих виїхати: «Малечі не місце під обстрілами, вони повинні жити й розвиватися в нормальних умовах. Ми організуємо безпечну евакуацію разом з тваринами».
За кілька днів на броньованих авто поліцейські разом із волонтерами приїхали за родиною. Зранку місто знову зазнало обстрілу з боку російських військ. Тому діяли швидко та злагоджено. За пів години всі члені сім’ї разом із собаками та голубами були врятовані та прямували до безпечної території.
Дорогою діти раділи, що нарешті не будуть чути постійні вибухи, зможуть гуляти з собаками на вулиці, а найголовніше – розпочнуть навчання у школі.
На питання «Які плани на мирній території?» 11-річний Влад відповідає: «Бігати по вулиці! А ще хочу, щоб у мене з’явився планшет або смартфон, тоді я зможу своєчасно дізнаватись про події в країні».
Усіх доставили до Покровської громади, а далі за допомогою волонтерів родина вирушила у більш безпечний регіон країни. Поліція дякує волонтерам, які пліч-о-пліч з правоохоронцями рятують людей з-під російських бомб.
