Фото: Олександра Плакіна
«Після ночі настає ранок — це закон життя», — так описав експозицію режисер Іван Уривський.
16 березня у книгарні «Сенс» відкрилася фотовиставка «До світла» воєнних фотокореспондентів Костянтина та Влади Ліберових.
Експозицію присвятили людям, які під час війни працюють у надскладних умовах, щоб підтримувати життя країни — енергетикам, рятувальникам, медикам, шахтарям та пілотам.
Виставка стала спробою зафіксувати досвід однієї з найважчих зим для України. Масовані атаки на енергетичну інфраструктуру, тривалі відключення електроенергії, холод і небезпека стали реальністю для мільйонів людей.
Водночас тисячі фахівців щодня працювали над тим, щоб відновлювати пошкоджену інфраструктуру, гасити пожежі після обстрілів і повертати світло в домівки.
Під час подорожей Україною автори виставки намагалися зафіксувати саме цих людей — тих, хто залишається за кадром новин, але щодня підтримує роботу країни.
«Ці знімки — про людей, які працюють там, де темно, щоб інші бачили світло. Під час подорожей Україною Костянтин і Влада Ліберови побачили головне — людей, які не здаються: військових пілотів, рятувальників, медиків, шахтарів, енергетиків. У кожного з них своя місія, але їх об’єднує одне — любов до цієї землі», — зазначають автори виставки.
Фото: Олександра Плакіна
До серії світлин увійшли портрети людей і місць, де відбувається щоденна боротьба за відновлення енергетичної системи. Один із кадрів показує розібрану турбіну теплоелектростанції, яку фахівці намагаються повернути до роботи після пошкоджень.
«Статика там, де за законами фізики має бути невпинний рух. Ми бачимо нутрощі турбіни однієї з ТЕЦ, зняті зсередини у момент її вимушеного спокою. Це серце системи, що перетворює пару на електрику для мільйонів домівок, зараз розібране та нерухоме. Спостерігати за тим, як люди намагаються повернути її до життя, болісно — адже кожна секунда простою відгукується темрявою у тисячах осель», — розповідають про світлини фотографи.
Інша частина експозиції показує наслідки обстрілів та роботу рятувальників, які ліквідовують пожежі після російських атак.
На одному зі знімків бригада ДСНС, яка працює на місці масштабної пожежі після удару по підприємству.
Місце удару. Фото: Олександра Плакіна
«Ми ніколи раніше не бачили зблизька, як гасять пожежу. Здавалося, це очевидний процес, у який ми просто не заглиблювалися. Тепер знаємо: за кожною погашеною пожежею стоїть героїзм і титанічна праця. Просто пам’ятайте: щоразу, коли в новинах повідомляють про обстріл і пожежу, першими в це пекло заїжджають ці хлопці. Мабуть, саме такий вигляд має боротьба добра зі злом», — кажуть автори.
Окремі світлини показують і сучасну енергетику, зокрема роботу вітрових електростанцій. Один із кадрів був зроблений на вершині вітряка під час заходу сонця.
«Я був вражений тим, як працюють сучасні технології світла. Стоячи на вершині вітряка, я думав про те, що відносно невелика кількість таких турбін може виробляти стільки енергії — як невелика теплова електростанція. Захід сонця, висота, два страхувальні троси й вітер, який саме в цю мить перетворюється на світло і тепло для наших домівок — цей момент запам’ятається мені надовго», — поділився Костянтин Ліберов.
Передмову до виставки написав український театральний режисер Іван Уривський. Він підкреслює, що в час війни фотографія стає важливим способом документування реальності та створення пам’яті.
На його думку, світло у фотографії має не лише технічне, а й символічне значення — це образ руху від темряви до надії.
Саме тому мистецтво сьогодні стає для людей простором для осмислення пережитого досвіду та пошуку внутрішньої опори.
«Зараз час документалістики. Час фотографії. Адже вона без слів, але точно фіксує сьогодення. Фотографія передає реальність і не дозволяє фальші проникнути в оповідь. Світлини об’єднують людей і витворюють пам’ять, показуючи історію, традиції та культурний досвід. Ми завжди рухаємося від темряви до світла — і саме це відчуття для мене є ключовим у цих роботах», — зазначає режисер.
Виставка «До світла» триватиме у книгарні «Сенс» на Хрещатику до 16 квітня. Вхід вільний.
Читайте також:
«Статус: безвісти. Стан: чекаю, люблю»: у столичному музеї розповідають історії родин, які живуть з невизначеною втратою
Олександра ПЛАКІНА
