Допити в КДБ, фото техніки, прохання вибачити в Лукашенка: історія Людмили Гончаренко з Чернігова, яку судили в Білорусі

За інформацією: Суспільне Чернігів.

Людмила Гончаренко, яку повернули з білоруської в’язниці. Getty Images / Приватний архів Людмили Гончаренко

Людмила Гончаренко з Чернігова — одна з п'яти громадян України, яких звільнили з білоруських в'язниць за процедурою обміну військовополоненими. Її затримали 19 липня 2023 року в Бресті. Приводом стали кілька фото російських військових і техніки, які білоруські силовики знайшли в її телефоні. Жінку звинуватили в "агентурній діяльності" і засудили до трьох років колонії. В ув'язненні Людмила провела майже рік. Також у заручниках у білоруського режиму опинилися її син, сестра і племінник.

Детальніше про свою історію Людмила Гончаренко розповіла в інтерв'ю DW.

Затримали за фото російських військових і техніки

Людмила Гончаренко часто бувала в Білорусі, адже її перший чоловік і батько старшої дитини — білорус.

"Їздили то до нього, то до рідних, то куплю там щось", — згадує вона.

За словами Людмили, зазвичай у Білорусь під час повномасштабної війни Росії проти України вона в'їжджала через Польщу, одного разу недалеко від Бреста зафільмувала табір російських військових, відео відправила українським прикордонникам. Жінка припускає, що білоруські силовики, які перевіряли її телефон під час перетину кордону, виявили це відео, а також фото російської військової техніки, зроблене в січні 2023 року.

"Я нічого не видаляла, нічого не приховувала", — каже Людмила.

Увечері 19 липня 2023 року у квартиру в Бресті, яку жінка знімала на час поїздки, приїхали співробітники Гомельського КДБ — білоруської спецслужби. Силовики затримали Гончаренко та її рідних, які перебували в Білорусі разом із нею: сестру Наталю Ярошенко, неповнолітніх сина і племінника. Сестра Людмили опинилася в ізоляторі тимчасового тримання у Гомелі. Дітей допитали, потім вони перебували у знайомої Людмили, виїхати з Білорусі змогли тільки через тиждень. Саму ж її теж помістили в ізолятор та возили на допити в КДБ.

Білоруські силовики погрожували віддати 13-річного сина в дитбудинок

"Почали, звісно, погрожувати: або будеш підписувати все, що ми говоритимемо, або поїдеш на сім років (у в'язницю, — ред.)", — розповідає Людмила.

Вона каже, що силовики погрожували свободою її на той момент 13-річного сина. Казали, якщо жінка підпише потрібні папери, дитину відпустять, якщо буде незговірливою, відправлять до білоруського дитбудинку, а коли йому виповниться 14, посадять.

Хлопчик, за її словами, також отримав психологічну травму: його допитували, "возили на детектор брехні", "лякали, що віддадуть до дитбудинку, якщо не буде правду говорити", погрожували пістолетом.

Через допит пройшов і неповнолітній племінник Людмили. Тільки через тиждень хлопчикам дозволили виїхати з Білорусі. В Україну вони добиралися самостійно через Польщу.

Сестра Гончаренко провела 147 діб в ізоляторі

Сестра Людмили Гончаренко, Наталія Ярошенко, 147 діб провела в Гомельському ізоляторі тимчасового тримання, після чого її депортували в Україну із забороною на в'їзд до Білорусі на п'ять років.

Сестра Людмили Гончаренко, Наталія Ярошенко, яка 147 діб провела в Гомельському ізоляторі тимчасового тримання. Приватний архів Людмили Гончаренко

Під час ув'язнення жінку також допитували в КДБ, змушували зізнатися, що вона знімала російську військову техніку. Наталі довелося пройти перевірку на поліграфі, про результати якої їй так і не повідомили.

"Але я дійсно нічого не знімала, нічого не робила", — каже вона.

За словами Наталії, шість діб вона провела в карцері. Там не було нічого, крім збитих із дощок високих нар, умивальника і туалету.

"Мені стало погано. Викликали медика — у мене був високий тиск", — згадує Наталія.

Після цього її повернули у звичайну камеру.

"Ніхто особливо нічого не пояснював. Вони мені тільки говорили, мовляв, поїдете додому, не переживайте", — розповідає українка.

В ізоляторі у Наталії, за її словами, лопнула вена на нозі, жінка місяць просила, щоб її відвезли в лікарню. За майже п'ять місяців ув'язнення у співрозмовниці не було ні прогулянок, ні передач. Єдине, чого змогла домогтися її подруга-білоруска — дозволу передавати Ярошенко 300 грамів сала і 300 грамів ковбаси на тиждень.

За перебування в ізоляторі Наталії виставили рахунок — "майже 400 доларів". 15 грудня 2023 року її привезли на кордон з Україною та очистили її телефони.

Потрібно було попросити вибачення в Лукашенка

Людмилі Гончаренко на той час вже висунули обвинувачення за статтею про "агентурну діяльність".

"Бити не били, але умови для життя були жахливі", — згадує жінка.

19 грудня 2023 року Гончаренко засудили до трьох років позбавлення волі в умовах загального режиму. 22 березня 2024 року Людмилу відправили в жіночу виправну колонію в Гомелі. Також громадянку України внесли до "списку екстремістів".

18 квітня 2024 року Людмилу Гончаренко викликали в адміністрацію колонії для написання прохання про помилування на ім'я білоруського правителя Олександра Лукашенка.

"Вже було все написано, треба було тільки попросити вибачення у президента і білоруського народу, розписатися і поставити дату", — уточнює Гончаренко.

13 червня її забрали з колонії силовики з Мінська.

"Одягнули беруші, навушники, пов'язку, щоб я не розуміла, куди їду, руки зав'язали стяжками", — розповідає Людмила.

Українців тиждень "відгодовували" в котеджі під Мінськом

Її та ще трьох українців, яких готували до обміну на російських полонених, привезли в котедж під Мінськом і, за висловом Гончаренко, стали "відгодовувати". Поруч увесь час перебували силовики.

22 червня громадян України знову "повезли". З розмов жінка зрозуміла, що їх привезли в СІЗО КДБ. Там перебував фігурант справи про вибух у Мачулищах Микола Швець, якого теж готували до обміну. Далі дорога тривала трохи більше двох годин. Коли мікроавтобус зупинився, увійшов силовик і сказав, що "у вас сьогодні другий день народження, вас Олександр Григорович (Лукашенко, — ред.) помилував", а також що за годину вони будуть удома, бо їх обміняли на одного священника і трьох російських військовополонених.

Людмила Гончаренко та інші громадяни України, яких повернули з білоруських в’язниць. Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими

Людмила каже, що зараз вона потроху відновлюється, зі здоров'ям усе більш-менш нормально, але сильно впав зір. Жінка намагається проводити більше часу з молодшим сином, якому на момент її затримання було менше трьох місяців. Хлопчик поки до неї не до кінця звик, спить, як і раніше, з бабусею.

Співрозмовниця каже, що ні за що відсиділа рік, як і багато білорусів.

"Стільки людей сидить взагалі ні за що. Лайк десь поставили — три роки, п'ять євро задонатила — три роки, якийсь коментар написала — рік".

Нагадаємо, що чернігівку Наталію Захаренко, яку у Білорусі звинуватили у шпигунстві та засудили до дев’яти років колонії, також вдалося повернути під час цього обміну.

Читати ще

Читати ще Чернігівку Наталію Захаренко, яку у Білорусі засудили до 9 років колонії, повернули під час обміну

Новости Украины