За інформацією: Суспільне Чернівці.
Військовий капелан, протоієрей Іоан Турчинський. facebook/Священник Іоан Турчинський
Капелан має завжди бути з бійцями
Якщо раніше капелан отримував поранення, то й лікуватися мав власним коштом, каже Іоан. Припускає, тому частина священників не прагнули бути офіційними капеланами, а продовжували їздити на фронт як волонтери.
– Зберуть допомогу від людей й повезуть до бійців. Поспілкуються з ними день-два й поїдуть назад. Це добре, але не те. Є період адаптації: якщо прийшов капелан, він не піде відразу сповідатися. Він спочатку має зрозуміти, яка капелан людина, поговорити з ним.
У 2022 році штатні капелани офіційно отримали посвідчення "військових капеланів". Відтак є офіцерами Збройних сил, служать за контрактом й мають матеріальне забезпечення й соцпакет. За словами Іоана, капелан має завжди перебувати поруч з військовими, щоб "дивитися, як військовий росте духовно або падає", й вчасно зреагувати. На думку Іоана, капелани волонтери не мають такої можливості.
– Коли ти живеш в одному будинку з бійцями підрозділу чи в одному бліндажі, то ви стаєте єдиним цілим. Тоді між вами відбувається зовсім інша розмова.
Був за сотню метрів від ворожих позицій
Іоан служить капеланом з часів антитерористичної операції. Тоді міг перебувати у ста метрах від позицій бойовиків так званих ЛНР й ДНР. Під час повномасштабної війни перебуває переважно за два-три кілометри від російських військових.
Чоловік їздить до побратимів й на лінію зіткнення, втім, каже, не так часто, як того хотілося б. Насамперед тому, що це ризиковано не тільки для капелана, але й для людей, які його супроводжують, зокрема, через загрозу дронів.
– Якщо капелан перебуває за десять кілометрів від бійців, а бійці за п'ять кілометрів від лінії зіткнення, то яка тоді суть капеланства? Якщо їдеш до хлопців на лінію розмежування, потрібно мати авто, яке може проїхати через болото чи сніг, РЕБи. Частіше це роблять тільки вночі, а на ранок повертаються. Більший пріоритет – довезення боєкомплекту, продуктів й бійців.
Оскільки капелан не носить із собою зброю, його супроводжує – це забороняє закон й світогляд – він має із собою озброєного помічника, який завжди поруч й охороняє його.
У підрозділі служать бійці різних конфесій
Іоан служить у 10-й гірсько-штурмовій бригаді. У його підрозділі римо-католики, православні, юдеї та роми. Чоловік каже, це взагалі не ускладнює його роботу.
– Ми не йдемо до них зі своєю вірою. Ми йдемо до них з допомогою. Якщо він хоче від нас цю допомогу прийняти, ми її даємо. Як не хоче, то я зобов'язаний знайти вихід, як задовольнити їхні духовні потреби.
Військове капеланство чоловік називає специфікою життя. Каже, це про те, що потрібно знаходити час для молитви, для жартів або якихось обов'язків по господарству.
– Це про життя, а не тільки про молитву. Священник не тільки живе в храмі. Він має родину й дім, куди їде після літургії. Там живе, як всі інші. Капелан це той самий священник, тільки живе умовно у себе в храмі: тут молиться, тут спить, а тут вже з хлопцями вечеряє.
Іоан Турчинський. Суспільне Чернівці
Розмови починають про життя, а потім про те, що турбує
Капелан розповідає, військові зазвичай запитують, як правильно молитися за здоров'я чи упокій, коли та як хрестити новонароджену дитину, а молодь цікавиться таїнствами шлюбу.
Спершу починають розповідати про життя, батьків чи дружин, а вже, як почувається комфортніше, то запитують саме про те, що турбує, каже Іоан.
– Це переважно питання про те, чому саме їм така доля випала або часу загинув їхній побратим, а не вони. Це різні питання, й у нашій роботі немає спланованого сценарію.
Водночас розповідає, що іноді військові надають перевагу спілкуванню з капеланами, аніж з психологами. Якщо військовий – релігійний, то капелан для нього ніби священник з його рідного села, тоді як психолог – людина на посаді, яка звітує керівництву.
– Капелан – пов'язаний таємницею сповіді й може рекомендувати психологові звернути увагу на той чи інший підрозділ, а не на бійця. Хоча в нашій бригаді є психологічний супровід з моменту, коли людина до нас прийшла до її звільнення.
Був головним капеланом ООС
Під час Операції об'єднаних сил Іоан Турчинський був головним капеланом. Це була ротаційна посада, яку певний час обіймали штатні капелани різних бригад чи батальйонів. Чоловік каже, тоді мав спілкуватися з усіма капеланами, які перебували в районі ведення операції.
– Були проміжною ланкою між командуванням ООС й капеланами на місцях. Допомагали їм вирішувати проблеми й також виконували душпастирську опіку між самим командуванням. Бо генерали – теж люди, і, як не дивно, віруючі. Великдень, Різдво, сповіді та причастя – це все для них дуже відоме. Вони живуть таке ж життя, як й інші люди.
Місцеві не розуміють слова "капелан"
З регіонів, де йдуть бойові дії, виїхало багато священників, каже Іоан. Водночас жителі їх потребують. Наприклад, для проведення похоронів.
– Місцеве населення не розуміє слова "капелан". Вони знають священників. Залишилися священники Московського патріархату, але навіть для місцевих – правда, не всіх – священники Московського патріархату це те ж саме, що й російський воїн.
Іоан каже, йому не раз доводилося ховати місцевих або загиблих на війні військових. Іноді прямо в саду, бо не було можливості евакуювати тіло.
Іоан Турчинський освячує великодні кошики військових. facebook/Священник Іоан Турчинський
Про те, чому важливо відзначати свята
Свята – основа для військових, каже капелан, бо так вони можуть підтримувати свою людяність, а також тому, що вони не мають можливості відзначати свята у родинному колі.
– Коли Великдень, вони розуміють, що це Великдень, і має бути священник, який освятить їм паску. Не всім можуть дати відпустку на цей період і не всі можуть потрапити додому, але вони цього хочуть. Зокрема й за це вони служать: щоб наші люди, батьки й діти могли спокійно прийти в храм й посвітити паску або поколядувати на Різдво.
Читати ще
Читати ще
Стало відомо, скільки священників ПЦУ з Буковини займаються капеланством
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
