За інформацією: Суспільне Полтава.
фото Іни Якобенко
У Полтаві жінки-переселенки створили форум-театр "Без сорочки". Тут кожна із них презентує свою життєву історію, пов’язану із початком повномасштабного вторгнення російських військ.
Як розповідала координаторка проєкту Інна Якобенко: загалом до проєкту долучились десятеро жінок, які до обласного центру приїхали із різних міст, які окуповані, або де нині відбуваються активні воєнні дії.
Так про початок повномасштабного вторгнення російських військ говорить Марина Устенко. Жінка до Полтави приїхала із міста Попасна, що на Луганщині. Там працювала директоркою освітнього закладу.
Марина Устенко переселенка із Луганщини. Суспільне Полтава
"Для нас війна почалася з 2014 року. І місто бомбардували з 2014 року з липня. І вісім років ми жили в такому житті паралельному – бомбардування, життя, робота і навчання. Розумію, що таких історій, як у мене не просто сотні, а тисячі, а, може, і мільйони вже", — говорить переселенка із Луганської області Марина Устенко.
Марина та ще дев’ятеро внутрішньо переміщених жінок у Полтаві організували форум-театр "Без сорочки". Кожна із них розповідає свою життєву історію, пов’язану із початком повномасштабного вторгнення російських військ, каже Інна Якобенко.
Інна Якобенко розказує на форумі свою життєву історію. фото Інни Якобенко
Спілкуючись із внутрішньо переміщеними, ми запитували, чого б їм хотілося. Коли прозвучало — театр. Я схопилася за цю ідею на початку виникла ідея форум-театру, тому що форум-театр передбачає зі сцени говорити якісь меседжі, і хтось, хто слухає, може взяти собі на озброєння, якось ними скористатись, разом з аудиторією, можливо, до якогось спільного знаменника прийти" — розповідає координаторка проєкту "Без сорочки" Інна Якобенко.
"І коли я розказувала про себе, про свою школу, про свою родину, мені здавалося, що я розказую просто про якесь ціле місто, про своє місто і про багато міст, які зараз опинилися в такій ситуації", — каже переселенка із Луганської області Марина Устенко.
До проєкту долучились десятеро жінок, які вимушено переїхали на Полтавщину. Суспільне Полтава
"З часом все затухає, меркне, не такі яскраві відчуття відбуваються, тому багато чого втрачається з пам’яті, немає, як кажуть, тої біди і того жаху, який людина переживає. Тому є можливість це донести до людей, треба цим користуватися. Люди слухали уважно і саме співчували", — говорить переселенка із Запорізької області Світлана Бакарджиєва.
Світлана Бакарджиєва із Бердянська, що у Запорізькій області. До Полтави з окупованого міста жінка прихала з двома доньками.
Переселенка із Бердянська, що у Запорізькій області, Світлана Бакарджиєва. Суспільне Полтава
"Коли сказали, що діти, які повинні ходити до навчальних закладів, повинні йти до російської школи і вивчати російську програму. Інакше, будуть позбавляти батьківських прав батьків і дітей відбирати до дитячих будинків. Я цього не сприймала. Я дуже люблю наше місто, наше море і дуже за ним сумую, але те, що там відбувається, те, що відбувалося тоді, було, м’яко кажучи, дуже жахливо, а зараз ще гірше стало", — каже переселенка із Запорізької області Світлана Бакарджиєва.
Як розповіла координаторка проєкту Інна Якобенко, зі своїми історіями планують продовжити знайомити глядачів із осені.
Кожна жінка-ВПО презентує свій спогад пов’язаний із початком повномасштабного вторгнення. Суспільне Полтава
"Колись фразу почула класну: "Світ належить тому, хто йому радіє". Тому, мені дуже хочеться, щоб дівчата хоч трошечки видихнули і почали радіти цьому життю", — розповідає координаторка проєкту "Без сорочки" Інна Якобенко.
