За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Військовий Юрій Костишин. Фото: Суспільне Тернопіль
Чоловік каже, коли розпочалось повномасштабне російське вторгнення, то над тим, чи йти на війну, навіть не думав.
"Вирішальне — це безпека і подальший добробут моєї родини, моєї сім’ї, донечки. Наплічник вже був готовий заздалегідь, найбільш необхідні речі були складені. Закинув на плечі рюкзак, попрощався з рідними. Ми пішли з братом у військкомат. Це так от ти йдеш і завжди в тебе голова повертається ліворуч, дивишся на ще знайомі обриси будинків, а десь там вже зникає силует донечки".
Артилерист у Тернополі. Фото: Суспільне Тернопіль
Юрію 46 років. Чоловік розповідає, ще його прадід казав, що рано чи пізно Україні доведеться воювати з Росією.
"З дитинства ми їздили до родичів в Бучач. Ми випадково завжди забігали на кухню, де сиділи дорослі. І я от одну розмову запам’ятав, коли мій прадід сказав, що у мене є закопана зброя на городі. Я довгий час не знав, що це таке, а він то казав, що вже пора його викопувати. Це були 1990 роки".
Юрій Костишин у парку в Тернополі. Фото: Суспільне Тернопіль
Під час служби Юрій встигає фотографувати природу та побратимів. Знімки щодня публікує у себе на сторінці під псевдо "Кіт Характерник". Там його дописи збирають сотні лайків. Доки Юрій воює з окупантами, то друзі організували уже декілька його фотовиставок. Одна із них — у Литві.
"Я ніколи не очікував такого. Чому я роблю фотографії? Я кажу, що це спосіб поділитися емоцією".
Артилерист фотографує на фронті Юрій Костишин
Друзі організували уже декілька фотовиставок Юрій Костишин
Юрій Костишин воює у 44-й артилерійській бригаді Юрій Костишин
Чоловік фотографує на телефон природу та своїх побратимів Юрій Костишин
Світлини зроблені на фронті Юрій Костишин
Три місяці тому боєць також підписав контракт з видавництвом, яке на основі його дописів укладе книгу "Кота Характерника".
"Мабуть, до книги спонукали знову ж таки мої друзі, бо в мене ніколи не було мрії книжку написати.
Військовослужбовець. Фото: Суспільне Тернопіль
Книжка — це щось буде таке химерне, з фотографіями, з малюнками. Думаю, що це буде щось надзвичайне, щось залишиться після мене, в матеріальному стані для наступних поколінь. Можливо колись якась дитина прочитає, скаже, що таке було. Під час війни хтось щось робить для того, щоб повністю не занепасти і зберегти якесь тепло у своєму серці".
Боєць. Фото: Суспільне Тернопіль
