З перших днів окупації росіяни вивозять зерно із Мелітопольщини. фото РІА Південь
Новий виток переговорів про завершення війни знову підняв питання про долю територій, окупованих Росією. За військовими та дипломатичними дискусіями приховується важливий економічний аспект, зазначає французький міжнародний оглядач Крістоф Дансетт в ефірі France 24.
За його словами, Москва в рамках «мирного плану» вимагає від України територіальних поступок: закріплення за Росією Донбасу і Криму, пропонуючи натомість заморозити лінію фронту на півдні — у Херсонській та Запорізькій областях, частково окупованих після 2022 року.
Однак ці вимоги є червоними лініями для України. Президент Володимир Зеленський та лідери ЄС неодноразово підкреслювали, що Київ не погодиться на подібні поступки.
Економічне серце України
Дансетт нагадує, що до 2014 року території Донбасу формували близько 20% ВВП України. Тут розташовувалися вугільні шахти, металургійні та цементні заводи, а також великі промислові центри на кшталт Маріуполя. Втрата або дезорганізація цього регіону завдала значного удару по економіці країни.
Крім того, на Донбасі ще за радянських часів були виявлені родовища рідкісноземельних елементів — лантану, неодиму, скандію та літію. Ці ресурси сьогодні критично важливі для виробництва акумуляторів, електродвигунів і передових військових технологій.
Південний фактор: аграрний та енергетичний
Що стосується Херсонської та Запорізької областей, то, за словами експерта, це «справжні житниці». Україна залишається одним із найбільших у світі виробників соняшнику, і саме чорноземи півдня забезпечують значну частку агроекспорту, зокрема на ринки Африки та Близького Сходу.
Окреме значення має Запорізька атомна електростанція — найбільша в Європі, яка до війни забезпечувала близько 20% усієї електроенергії України.
Не просто фігури на карті
«Ці території — це не просто фігури, які можна пересувати на військовій чи дипломатичній шахівниці. Це економічні важелі — у гірничодобувній, сільськогосподарській та енергетичній сферах», — підкреслив Дансетт.
На його думку, саме тому Росія не готова відмовитися від контролю над Донбасом і Мелітополем: йдеться не лише про політику чи символи, а про ресурси та стратегічний вплив.
