За інформацією: Суспільне Вінниця.
Щороку 20 лютого Україна вшановує пам’ять Героїв Небесної Сотні. Відповідний Указ Президента України набув чинності 11 лютого 2015 року. Серед понад сотні загиблих — четверо жителів Житомирщини. Кореспонденти Суспільного зібрали архівні матеріали з інтерв’ю рідних, друзів та колег загиблих.
Якими були загиблі Герої Небесної Сотні з Житомирщини — дивіться в черговому випуску програми "Тиждень Житомир".
Революція Гідності — таку назву отримали масові протести, які відбулися в Україні наприкінці 2013 та на початку 2014 років. Протягом 18-20 лютого 2014 відбулися масові протистояння між правоохоронцями та “майданівцями”. Так за три дні на Майдані було вбито близько сотні протестувальників, яких згодом назвали Небесною Сотнею. Серед загиблих Героїв Небесної Сотні є жителі Житомирщини: Олександр Балюк, Яків Зайко, Сергій Кемський та Віктор Прохорчук.
Олександр Балюк народився 19 березня 1974 року в селі Пилиповичi Звягельського району. Деякий час працював за кордоном, однак повернувся в Україну після того, як травмувався під час роботи.
"Як тільки перші дії на Майдані почалися ще зі студентами, він одразу приїхав сюди й, можна сказати, з перших днів жив на Майдані. Додому рідко приїжджав. Весь час знаходився там. А додому якщо приїжджав, то тільки щоб займатися агітацією друзів, знайомих, щоб теж їхали на Майдан і допомагали тим, хто там може є, виборювати своє майбутнє, право знаходитись в Європі й жити як вільна людина", — сказав брат Олександра Балюка Сергій.
Олександр Балюк. Музей Революції Гідності
За інформацією порталу "Небесна сотня", 20 лютого біля Національної музичної академії на вулиці Городецького 39-річний Олександр помер від вогнепального поранення у груди, яке спричинило ушкодження внутрішніх органів. Зі слів очевидців, бувши тяжко пораненим, чоловік намагався врятувати життя іншому пораненому.
"18-го числа він приїжджав, вночі. Я його зустрів раненько о 6 годині, бо він поспішав на автобус. Тут була делегація. Він приїжджав, агітував на майдан хлопців, людей. 20 лютого його не стало. Через тиждень ви б знали, що? Так, не могли знайти. Документів при ньому не було. Вони ж не носять там документи, на майдані. А якась була адреса якогось друга. Викликали сім'ю цю. Вони приїхали й кажуть, що це не він, це не мій син. От тоді по відбитку пальців знайшли мене. І через 8 днів я поїхав", — поділився батько Олександра Олександр Балюк.
Олександр Балюк, батько Олександра Балюка, Житомирщина. Архів Суспільне Житомир
1 березня 2014 року Олександра поховали в рідному селі. У сільській бібліотеці в Пилиповичах облаштували куточок пам’яті загиблого.
Куточок пам’яті загиблого Олександра Балюка, Житомирщина. Архів Суспільне Житомир
Куточок пам’яті Олександра Балюка, Житомирщина. Архів Суспільне Житомир
Яків Зайко народився 4 квітня 1940 року в селі Делятичі Білоруської РСР. Журналіст і письменник, народний депутат України 12 скликання. Наприкінці 80-х початку 90-х років XX століття Яків Зайко був народним депутатом України та одним із лідерів антикомуністичного руху Житомира. Був головним редактором газети "Голос громадянина", серій книг "Верховна Рада України" та "Літопис державотворення".
Яків Зайко. Музей Революції Гідності
"Він був мотором, він був рушійною такою силою, організатором цього всього. Без нього, власне, я вам скажу, що нічого не відбулося на Житомирщині. Не було б цієї нашої житомирської революції, як ми називали, нічого без Зайка б не відбулося. Ми власне і Зайка тоді називали, як батько житомирської демократії. Так от, нам доводилось умовляти його десь декілька днів, щоб він дав згоду на балотування депутата Верховної Ради України", — зазначив журналіст Олександр Конобас.
Яків Зайко. Архів Суспільне Житомир
Як журналіст і письменник, Яків Зайко занотовував події на Майдані у лютому 2014 року.
"Коли були події на Майдані, заворушення під Адміністрацію Президента, я подзвонив батькові. Чую – на фоні гул, гамір. Питаю батька, де він і що робить, а він відповідає, що він там, де і всі — бігаю, каже, туди-сюди, як і всі. Я запитую: "Як у твоєму віці?", а він каже: "Нічого страшного. Трохи оглушило. Всі бігають і я бігаю". Він не міг бути осторонь, бо для нього ставлення до України й до людей було понад все", — поділився син Якова Олександр Зайко.
Яків Зайко. Архів Суспільне Житомир
За інформацією порталу "Небесна сотня", 18 лютого 2014 року чоловік помер від інфаркту під час наступу силовиків "Беркуту" на протестувальників на вулиці Інститутській.
Сергій Кемський народився 15 листопада 1981 року у Керчі в автономній республіці Крим. У 2005 році Сергій отримав диплом магістра політології на філософському факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. По тому переїхав до Києва, а далі повернувся у Коростень, де жила його родина.
Сергій Кемський. Музей Революції Гідності
"Закінчив школу і поїхав у Львів. Його ніхто не возив, він сам поїхав в університет, сам вступив на безкоштовний державний бюджет, сам поступив і там закінчив. В Київ поїхав на роботу, а там ще, як того Гонгадзе забили, то він ще старався робити розслідування. А потім вже там колотнеча. Я дзвоню, питаю, де Сірожа? Хай їде. Я кажу, хай додому їде, там таке робиться. Ось і знову того ж самого дня, 20 лютого, як він загинув дзвонила я", — сказала бабуся Сергія Кемського Валентина Харченко.
За інформацією порталу "Небесна сотня", Сергій з другом заснував Інститут політичних та економічних ризиків і перспектив, писав статті для "Української правди", газети "День" та інших видань. Перекладав з англійської, створив портал для англомовних користувачів про Україну. 32-річний Сергій Кемський належав до "Чорної сотні" — допомагав виносити поранених.
"Вихід на майдан — це була його професія, те, що він вивчав в книжках, і потім це все він бачив на свої очі, це, що стосується майдану. А тут, в Коростені, і так, напевно, я так само, і ми всі тут. Ми жили спокійно до цього часу, і я, напевно, на деякі речі зовсім не звертала уваги абсолютно. А вже після подій, після того, що відбулося, ви знаєте, я багато почала бачити того, що раніше навіть не звертала уваги", — сказала мати Сергія Тамара Кемська.
Загинув Сергій Кемський 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській в Києві від кулі снайпера. Тіло чоловіка знайшли на подвір’ї біля Михайлівського собору. Сергія поховали у селищі Великий Яблунець Ємільчинського району, звідки родом його батьки.
Згідно з інформацією з сайту національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні, Віктор Прохорчук народився 25 травня 1975 року в селищі Хорошів на Житомирщині. Після закінчення школи отримав спеціальність автомеханіка у Житомирському автодорожньому коледжі. Служив в МВС — спочатку в патрульній службі, потім дільничним. Звільнившись, долучився до будівельних робіт, мав власну бригаду. Пізніше працював охоронцем у приватній фірмі.
Віктор Прохорчук. Музей Революції Гідності
На Майдан Віктор Прохорчук приїхав наприкінці листопада 2013 року, згодом записався до самооборони. Маючи досвід роботи у силових структурах, збирав відомості про ситуацію за межами Майдану, спілкувався з правоохоронцями, одержуючи від них інформацію про плани керівництва МВС.
"Дуже був простою людиною, спокійний був такий, ну щоб таким там, скажу вам чесно, геройством таким, в нього такого не було", — розказала дружина Віктора Наталія.
Наталія, дружина Віктора Прохорчука. Архів Суспільне Житомир
18 лютого 2014 року 38-річний Віктор Прохорчук брав участь у мирній ході до Верховної Ради України. Його тіло зі слідами насильницької смерті та з перерізаним горлом знайшли в одному з дворів Хрещатика поруч із майданом Незалежності. Побратими відшукали тіло Віктора через тиждень у Київському міському бюро судово-медичної експертизи. За даними Генпрокуратури, Віктор загинув 19 лютого між 00:00–00:20.
Родина Віктора Прохорчука, Житомирщина. Архів Суспільне Житомир
21 листопада 2014 року Указом Президента України № 890/2014 Олександру Балюку, Якову Зайку, Сергію Кемському та Віктору Прохорчуку посмертно присвоїли звання "Герой України".
Жалобна хода. Архів Суспільне Житомир
Прокурор у справах Майдану Ігор Земсков, який займається справою розстрілів активістів 20 лютого 2014 року, розповів на пресконференції з нагоди Дня героїв Небесної сотні, що станом на лютий 2025 року до суду направили понад сім проваджень і встановили понад 30 осіб командного складу спецпідрозділу "Беркут" та безпосередньо стрільців. 19 лютого 2024 року на брифінгу в Офісі генерального прокурора повідомляли, що впродовж 2023–2024 років за фактами злочинів проти учасників Революції Гідності до суду скерували обвинувачення щодо 62 підозрюваних. Протягом 2023 року було ухвалено 13 обвинувальних вироків щодо засудження 18 людей (один вирок був скасований).
Жалоба за Героями Небесної Сотні. Архів Суспільне Житомир
Читати ще
Читати ще «Вони виборювали свободу та гідність»: у Житомирі вшанували пам’ять Героїв Небесної Сотні
