За інформацією: Суспільне Дніпро.
Жителька села Ірина. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний
Вона додала: води у селі немає, їздять за питною до Шахтарського, світла також нема.
"Ми з чоловіком генератор купили, то нам легше. Було три магазини, а зараз один дуже слабенько працює, бо товар не везуть — бояться… У нас є вугілля, дрова нам закупили. Ми готові жити, зимувати, аби тільки не бомбили. Я вже рада і траву їсти, аби тільки не стріляли", — говорить Ірина.
Уламки дронів на вулиці села Веселе. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний
За її словами, багато хто з жителів старшого віку виїхав, але повертаються назад, бо дуже хочуть додому.
Місцевий житель Олексій додав: ходить до сусідів заряджати мобільний, адже у них є генератор. Зі зв'язком погано, вдається піймати на городі.
Житель села Олексій. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний
"Куди хотіли виїжджати, там теж бомбили. Сестра дружини на Кіровоградщині, запрошувала до себе, але й там діставали", — зазначив він.
Лідія, яка також жие у Веселому, додала: усе господарство, яке мали, з початком війни розпродали.
Жителька Веселого Лідія. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний
"Люди виїжджають, то відпускають тварин. Собаки бігають по селі, і корови ходять, і свині бігають. Нікому нічого не потрібно, кожен рятує свою шкуру", — сказала вона.
Людмила працює у місцевому магазині. За її словами, у селі багато пенсіонерів, які не можуть поїхати за продуктами в інший населений пункт.
Магазин, в якому працює Людмила. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний
"Через день нам хліб возять, ковбасу і рибу теж, солодощі також, випічка є… У нас один магазин на сім сіл залишився. Оце всі їздять сюди. На велосипедах, машинами. Генератор у нас. У нас раніше заморозка ж була. А зараз питають люди, то такого немає… Тримається зараз школа, дитячий садок. Сільська рада. Люди приходять туди ставити на зарядку телефони, павербанки. У сільській раді є пункт незламності, але він працює не дуже довго. Ми працюємо до вечора, то люди до нас теж йдуть, до нашого генератора", — розповіла жінка.
Продавчиня Людмила. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний
Вона додала: раніше у селі проводили багато свят, нині ж все завмерло. Та, сподівається, усе вдасться відновити, коли війна закінчиться.
Читати ще
Читати ще
«Села — стерті, ми останні». Що розповідають жителі прифронтової Данилівки на Дніпропетровщині
