"Хай вбивають. Я нікуди не поїду". Як живуть ті, хто залишається в прифронтовому Новотроїцькому на Дніпропетровщині

Мешканка Новотроїцького Галина. Суспільне Дніпро

Через небезпеку у Новотроїцькому немає води, а єдиний на кілька сіл магазин працює раз на тиждень

"І лікарня була, і магазин був. Нема зараз нічого. Вода привізна. А магазин тепер у нас щопонеділка у Преображенці – у сільраду привозять хліб. Видають. Гуманітарку дають", — розказала жінка.

Магазин у прифронтовому Новотроїцькому на Дніпропетровщині. Суспільне Дніпро

За словами Галини, до найближчої лікарні чи аптеки місцевим жителям доводиться їздити до Шахтарського, що за 20 кілометрів від Новотроїцького.

"Їздили в Межову. Ну, тепер туди ми не їздимо. А то приїжджали, я не знаю, стільки місяців їздили ці – лікарі без кордонів. Ну, тепер оце посунулося (лінія фронту — ред.), що немає їх", — зазначила вона.

Попри те, що син Галини пропонує їй виїхати, вона відмовляється.

"Уб'ють – хай вбивають"

Лишається у Новотроїцькому й 85-річна Любов. Жінка зазначила: сподівається, що війська РФ не просуватимуться далі.

"Цілий день бахкають і бахкають. Ну, чого вони полізли? Куди я піду? Що буде, те й буде. Може ж вони зупиняться вже. Хто знає, що воно буде. А як мені більш як 80? 85. І куди я поїду? І як я ходити не можу. Куди? Нікуди. Уб'ють – хай вбивають", — розказала вона.

Мешканці Новотроїцького на Дніпропетровщині Іван та Любов. Суспільне Дніпро

Через обстріли у селі більше ніж місяць не було електропостачання. За словами Любові, готувала їжу в пічці на дворі.

"Півтора місяця не було, з 16 серпня. Пічка надворі в нас є. Газ є. Ото їсти готували. А тоді… Ну, тоді дні довгі були – зайшли в хату, полягали спати. А зараз що? Є ліхтарики, так і обходимося", — зазначила жінка.

Пічка, на подвір’ї мешканців Новотроїцького Івана та Любові. Суспільне Дніпро

91-річний чоловік Любові Іван розповів: вони разом з дружиною проживають у Новотроїцькому з 1941 року. Тоді тут майже не було інших мешканців.

"Я тут живу у цьому селі з 1941 року. В селі мало людей було. Наше село було евакуйоване в Сталінградську область. Більше тут стали жити приїжджі, а тепер повиїжджали люди. В кого є рідня на заході – ті повиїжджали. Куди я поїду? Як мені 91 рік, і не родичів, нічого, і за пенсію живу. Куди їхати?", — сказав він.

За словами Івана, не працює у селі й пошта. Пенсію мешканці Новотроїцького можуть отримати у Шахтарському або ж на банківську картку.

"На карточки тепер перейшли. Не доб'єшся отримати, бо треба їхати. А куди їхати, як мені 90 років? Що я там буду у банку ходити робити? Треба когось просити, наймати, щоб оформили", — зазначив чоловік.

"Не хоче ніхто нікуди їхати. Сидимо до останнього"

Місцева мешканка Валентина проживає у Новотроїцькому разом із чоловіком протягом 43 років. Вона розказала: пошкоджень від ударів РФ у селі немає, втім вибухи чути щодня.

"Харківський, Запорізький, Покровський і Іванівський напрямки. І куди вони тільки не йдуть. З усіх сторін, виходить як у кільці. Пошкоджень немає по селу. Ще такого не було, щоб десь попали в щось", — сказала вона.

Мешканка Новотроїцького Валентина. Суспільне Дніпро

За словами жінки, транспортного сполучення у селі наразі немає. Виїхати до міста місцеві жителі можуть або на власному автомобілі або на безплатному автобусі, який надала гуманітарна місія "Проліска".

"На Першотравенськ дали нам безплатний автобус. Їздимо, у нас кожного четверга безплатно людей возять туди. Також поганий зв'язок, інтернет. У нас вдома стоїть підсилювач, тож сусіди бігають до нас й дзвонять. По селу, кажуть, нема зв'язку", — розповіла Валентина.

Зупинка громадського транспорту у Новотроїцькому на Дніпропетровщині. Суспільне Дніпро

На випадок відключень світла в жінки є генератор. Воду подружжя бере зі свердловини. Валентина зазначила: попри складні умови, мешканці Новотроїцького поки не хочуть виїжджати.

"Не хоче ніхто нікуди їхати. Сидимо до останнього. Що буде далі… Ну, як припече – поїдемо, мабуть, не знаю. Ну, як з дому їхати – хочеться? Нікому ж не хочеться. Куди? У світ білий. Що ти з собою візьмеш? Нічого, сумку одну. Жив-жив, наживався, кинь", — розказала жінка.

Генератор на подвір’ї мешканки Новотроїцького Валентини. Суспільне Дніпро

За її словами, вона б і сама виїхала, втім не хоче лишати чоловіка, який виїжджати відмовляється.

"Та ну, думаю ж, звісно, буду десь їхати. А чоловік – ні, і все, я не поїду. Їдь, каже, я тоді приїду. Ну, на тобі – як їдь? Важко, дуже важко. Сусіди їдуть, а в тебе шкребе. Ну, наче їдуть – хай їдуть. Так треба. Але все одно", — сказала Валентина.

Читати ще