Художній керівник Зразкового театрального об’єднання «ВікНо», викладач-методист Мистецької школи №2 Вікторія Носова тимчасово живе Польщі. Про життя в евакуації, про країну та її мешканців вона розповіла «Східному проєкту».
— Ви евакуювалися до Польщі. Чому саме ця країна?
— Ми виїхали до Польщі 13 березня всією родиною, окрім старшого сину. Він залишився в Україні в місті Чернівці. Чому саме Польща? Ну, по перше, не хотілось їхати дуже далеко, щоб в швидко можна було повернутися до дому. По-друге, Польща, як на мене, більш близька нам по менталітету, мові і культурі, ніж будь яка інша країна Європи. І третє, моя бабуся по маминій лінії — полька, тому цей фактор став визначальним при виборі країни. Це був жарт)
— Як вас зустріла країна? Як там допомагають українцям?
— Добре зустріла. Поляки дуже гостинний народ. Ми це відчули з перших хвилин, як перетнули кордон і відчуваємо до цього часу. На рівні держави багато чого було зроблено, щоб якомога більше забезпечити біженців («уходців» — польською) всім потрібним для життєдіяльності: безкоштовне медичне забезпечення, соціальні виплати на дітей, можливість здобуття освіти, легальне працевлаштування та багато іншого.
— Чи можна знайти роботу українцям?
— Було б тільки бажання. Робота є і знайти її не проблема. Можна офіційно звернутися на біржу праці і тобі допоможуть у виборі. Інше питання — робота за фахом… у цьому плані складніше, бо є велика перепона – мовний бар’єр.
— Як спілкуєтеся з місцевими, чи є курси мовні для наших співвітчизників?
— Вже більш-менш спілкуюсь, а з початку більше на інтернаціональній мові жестів. Хоч польська мова і схожа на українську, але це тільки на перший погляд. Мовні курси є і їх теж достатньо. Очні і заочні, платні і безкоштовні, тривалістю від двох місяців до пів року. Я, до речі, теж зараз навчаюсь на таких курсах у форматі онлайн три рази на тиждень по дві години. За три місяці навчання розумію польську мову вже набагато краще, а ось з самим мовленням поки ще важкувато, не вистачає словарного запасу.
— Чи дороге життя там, які ціни на продукти, одяг, транспорт?
— Мені важко відповісти, бо я зараз вже не орієнтуюсь по цінах в Україні. Але на той момент, коли ми приїхали до Польщі, одяг і продовольчі товари були приблизно однаковій вартості, а деякі, наприклад, молочні продукти, навіть дешевше.
— Сфера послуг (перукарні, салони краси і т.п. ) і техніка дорожча, ніж у нас. Громадський транспорт — міський, і міжміський деякий — час був безкоштовним для українців. Зараз платний (3.40 злотих – приблизно 27 гривен). Якщо купувати проїзні квітки на місяць, або на три місяці – буде дешевше. Діти, які навчаються у польських школах і пенсіонери після 70-ти років також мають право на безкоштовний проїзд.
— Що люблять їсти поляки, чи куштували ви їх національні страви?
— Польща — країна з багатою історією та безліччю цікавих традицій, у тому числі і гастрономічних. Національних польських блюд достатньо багато. Якось гуляли з родиною по старій частині міста, зайшли у кафешку з метою познайомитися саме з польським стравами. Заказали суп «Журек», який готують на житній заквасці, з додаванням ковбаси зі свинини, яєць та овочів. Подають його оригінальним способом – в хлібі. Тобто разом з супом з’їдається і «тарілка»). На друге на подали pirogi (з наголосом на другий склад). Польські пироги – це вареники з найрізноманітнішою начинкою: від гречаної каши з грибами до солодких (з ягодами і сиром). Ми заказали з кислою капустою. Дуже ситно, але хай простять мене любі поляки, наша українська кухня – смачніша, як на мене. До того ж занадто багато чорного перцю і різних спецій. Але на вкус і колір, як говориться…
— Як люблять відпочивати?
— У Варшаві багато міських парків і лісосмуг. Це одна з найзеленіших столиць Європи – четверта частина від загальної площі міста складається з зелені. В парках завжди багато народу: мами з колясками, молодь, пенсіонери на лавочках, люди гуляють з песиками, часто пікніки влаштовують прямо на газонах парку.. Багато велосипедистів, дуже багато. Всі на свіжому повітрі, і це мені дуже імпонує.
— Назвіть 5 головних плюсів Польщі та 5 мінусів.
— «Плюсів» без сумніву набагато більше. Відсутність корупції на побутовому рівні. Тут не треба нести «шоколадку», щоб потрапити до лікаря, або записати дитину до садочку.
Питна вода з міського водогону, хороші дороги, транспорт, що їздить по графіку, строге сортування і налагоджене вивезення сміття, відсутність бродячих тварин.
Розподіл шкіл на молодші, середні та старші. Гнучкий шкільний розклад та можливість обирати самостійно факультативи при школі. Облаштоване шкільне подвір’я з пропускною системою (не в саму будівлю школи, а на територію). Шкільні парковки для велосипедів та самокатів під накриттям.
В Польщі багато різноманітних центрів для зустрічей спільнот, громад, родин. Простори для змішаних форматів спілкування і дорослих, і дітей. Здебільшого поляки дуже доброзичливі та тактичні, шанобливо ставляться один до одного. Звичайно, завжди є виключення, але, як відомо, вони тільки підтверджують правило.
Про «мінуси».. Медичне обслуговування в Польщі безкоштовне, але щоб попасти до лікаря необхідно чекати в чергах. Іноді довго, по декілька місяців. Особливо коли мова йде про вузьких спеціалістів. І в таких випадках доводиться звертатися до платної медицини.
Багато ліків в аптеках продаються виключно по рецепту. Але найголовніший мінус, це то, що ти все рівно не дома і по великому рахунку, в чужій країні, якою б привітною вона б до тебе не була.
— Чому в них нам варто навчитися?
— Звісно є багато чому повчитись і що привезти в «духовній скарбниці» на батьківщину. Від правильних життєвих пріоритетів до корисних зручностей і культури спілкування… Але обов’язково не забувати слова нашого Кобзаря: і чужому навчатись, і свого не цуратись. Це важливо…
Я не знаю, скільки ми ще тут пробудемо. Не варто навіть загадувати… Повертатися до Краматорську ще занадто рано, це дуже небезпечно. У місті немає опалення і лінія фронту ще зовсім близька.. Знаю тільки, що рано чи пізно ми обов’язково повернемося в наш рідний Краматорськ, в наш УКРАЇНСЬКІЙ Краматорськ. Молюсь за це кожного дня…
