За інформацією: Суспільне Рівне.
Любов Ярова з сином, невісткою та онуком. Суспільне Рівне
Любов Ярова веде списки тих, кому потрібна допомога. Люди приїжджають або приходять за одягом, продуктами, засобами гігієни.
«Одяг, підгузки, побутові речі, якщо є, то і продукти. Хто бере, сам розписується. Також співпрацюю із соціальними працівниками. Вони беруть для людей, за якими доглядають, одяг, продукти», — додала жінка.
Із 2022 року Любов Ярова співпрацює з керівником благодійної організації «Дотик» Віталієм Білорусом. Їхня організація — з сусідньої Тернопільщини.
Частину речей та продуктів, зі слів Любові Ярової, вона передає військовим:
«Приїжджала недавно машина з Краматорська, то я їх завантажила повністю. А зараз просять, щоб висилати посилками. Почалася війна, я вже нічим не могла допомогти, то хоч таким способом стараюся помагати. Скільки гине наших воїнів, переживаю всім серцем, співчуваю матерям всім, що така біда прийшла до нас».
Любов Ярова з сином, невісткою та керівником фонду «Дотик» Віталієм Білорусом. Віталій Білорус
Жителі громади вибирають речі. Суспільне Рівне
За словами жительки Смиги Віри Пільганської, нещодавно за допомогою Любові Ярової військовим на Покровський напрямок передали 25 кілограмів продуктів та теплого одягу.
«У нас син служить в Збройних силах України. Щоразу, коли приходять якісь речі, Любов Федорівна дає знати: “Приходьте, беріть”. А ще після інсульту, після менінгіту, ми забрали доглядати свого брата, інваліда першої групи. То Любов Федорівна допомогла нам буквально у всьому. Ми завжди до неї звертаємося. Щиро їй дякуємо за все», — поділилися Віра Пільганська.
Віра Пільганська. Суспільне Рівне
Жителька сусіднього села Людмила Салійчук розповіла, що теж постійно звертається за допомогою до Любові Ярової:
«В мене син має інвалідність з дитинства. І Любов Федорівна просто тримає нас на плаву. Зараз в нього пенсія мінімальна, то вона — і продуктами, і одежею, і багато чим допомагає. Всі сім’єю тут вдягаємося. Любов Федорівна, що може, те все віддає. Дуже їй дякуємо».
Людмила Салійчук. Суспільне Рівне
Окрім одягу та продуктів, у товаристві є крісла колісні, ходунки, милиці та інші засоби для людей з інвалідністю.
Як зазначила Любов Ярова, одна з її мрій — щоб у Смизі знову запрацювала будівля колишньої лікарні. Жінка запропонувала облаштувати там місце для літніх людей, які через стан здоров’я не можуть самостійно про себе дбати.
«Можна зробити будинок для стареньких, таких немічних. Щоб був куточок, де вони могли би достойно дожити своє життя», — додала Любов Ярова.
У цій лікарні вона пропрацювала 40 років. За її словами, будівлю свого часу ремонтували працівники власними силами — білили, ремонтували дах та підтримували приміщення.
«Трохи треба докласти грошей, щоб його привести до ладу. Але ж вже не з нуля починати. У будинку могли би жити щонайменше десятеро людей. Я готова допомогти з постіллю, матрацами та одягом. З головою бюджетної комісії ми підрахували, що утримання такого закладу обійдеться в рік приблизно в мільйон гривень», — зазначила жінка.
Любов Ярова показує приміщення колишньої лікарні. Суспільне Рівне
Приміщення колишньої лікарні у Смизі. Суспільне Рівне
Зі слів Любові Ярової, під час обговорення ідеї в селищній раді сказали, що поки що це «не на часі»:
«Я розумію, що зараз війна і обмаль коштів, але хочу, щоб не забували, що ті люди проробили у Смизі все життя, вони платили податки, віддали своє здоров’я, все. А щоб на старість отак нікому були не потрібні, то просто страшно таке. Я хочу, щоб жила наша Смига».
Любов Ярова продовжує вести списки, сортувати одяг та розподіляти гуманітарну допомогу. Зауважила, що хоче надалі бути корисною людям і своїй громаді.
