За інформацією: Суспільне.
Медсестра Марія Капітула, Луцьк, березень 2026 року. Суспільне Луцьк"Тут дуже важко працювати, багато пацієнтів, а медичного персоналу мало. До цього відділення треба бути емоційно готовим, бо не кожен зможе тут працювати", — розповідає медсестра.
Каже, до дітей прив’язується, але намагається тримати внутрішню дистанцію.
"Якщо я буду все пропускати через себе, я просто цього не вивезу", — зізнається Марія.
Мама однієї з пацієнток Катерина Каліщук говорить, що Марія — улюблена медсестра відділення.
"Вона заходить у палату — і одразу усмішка. Навіть якщо дитина мовчить, вона завжди поговорить, візьме за ручку, підтримає", — каже Катерина.
Катерина Каліщук, Луцьк, березень 2026 року. Суспільне Луцьк
Особливо сильні емоції, каже Марія, викликають діти, які завершують лікування.
"Вони біжать, обіймаються, говорять такі гарні слова. Якщо порівнювати, як сприймають діагноз діти і дорослі поранені військові — наші діти набагато сильніші", — розповідає жінка.
Позивний "Інтерн" і 11 ротацій
Із 2023 року Марія належить до медичного добровольчого батальйону "Госпітальєри". Має позивний "Інтерн".
Рішення поїхати на фронт Марія ухвалила після курсів тактичної медицини у Луцьку.
"Я сиділа в інстаграмі, побачила, що будуть курси такмеду. Пішла. Командир запитав: "А ти не хочеш їздити з нами?" Я сказала — можна спробувати", — згадує вона.
Першу ротацію Марія провела у жовтні 2023 року на Донеччині, зокрема в районі Лимана. Згодом були Херсонський напрямок і Сумщина.
Фото з особистого архіву Марії. Марія Капітула"Коли перший важкий поранений — ти не знаєш, що робити. А коли він уже в машині — збираєшся і робиш усе, що пам’ятаєш. Усередині в мене такий ад робиться, але зовні я не можу цього показати", — каже медикиня.
За її словами, травми різні: осколкові поранення, ампутації, взимку — обмороження.
"Ти їх закутуєш, як маленьких діток, грієш машини", — додає жінка.
Загалом Марія здійснила 11 ротацій. Усі свої відпустки з 2023 року вона проводить на передовій.
"Я не можу сидіти осторонь, коли можу хоч щось зробити. Я не боюся крові, сприймаю це спокійно", — говорить вона.
Про страх і втрати
Медсестра зізнається: іноді їй буває дуже страшно.
"Це не правда буде, якщо я скажу, що мені не страшно. Усередині — дуже страшно", — каже Марія.
Перший рік вона не розповідала батькам, куди їздить. Після загибелі командирки екіпажу з позивним "Майк" вирішила більше не приховувати.
"Я зрозуміла, що госпітальєри теж помирають. І що мама має знати правду", — зізнається Марія.
В одному з евакуаційних виїздів на Сумщині їхня машина застрягла в полі з важкопораненим військовим, який мав ампутацію трьох кінцівок.
"Ми втратили багато часу через погоду. А він ще нас підбадьорював", — згадує вона.
"О, наша Марійка приїхала"
Марія розповідає про пацієнтку Христинку, яка після лікування зустріла її словами: "О, наша Марійка приїхала, це ти нас захищала, як тривога була".
"Я тоді не знала, як реагувати. Бо я роблю краплинку, а інші люди більше. Але це мене дуже надихнуло", — каже медсестра.
Фото з особистого архіву Марії. Марія Капітула
У червні 2025 року Марія Капітула стала переможницею у номінації "Медсестра милосердя" премії "Найкраща медична сестра України2 в межах XVI Міжнародного конгресу медичних сестер. Вона — одна з 12 найкращих медсестер країни.
"Це більше про наших дітей і про витривалість медсестер. Відзнака дала мені впевненість, що я займаю якесь місце в цьому суспільстві", — говорить вона.
Від батальйону "Госпітальєри" Марія має відзнаки "За врятоване життя" та "За бездоганну службу".
"На війні ти починаєш цінувати моменти. Любов, сім’ю, прості речі. І розумієш, що ти на своєму місці", — каже Марія Капітула.
Наступну ротацію планує у квітні — під час державної відпустки.
