За інформацією: Суспільне Вінниця.
Прикордонник на псевдо «Маестро». Фото: стоп-кадр із відео Facebook-спільноти Краяни Краяни
Від початку повномасштабного вторгнення РФ боронить Україну 25-річний прикордонник Микола Кобилинський на псевдо "Маестро". У перерві між боями грає на гітарі, співає українські пісні, підтримуючи бойовий дух побратимів.
Історію захисника, який і на фронті знаходить час для музики, опублікували на сторінці Facebook-спільноти Краяни Краяни.
"Ти будеш грати і піднімати наш бойовий дух"
"25 лютого я добровільно пішов у військкомат. Позивний "Маестро" дав мені покійний командир. Він тоді почув вперше, що я з гітарою був. Ми були на Одеському напрямку. Тільки початок був. Він каже: "Все, ти будеш "Маестро". Ти будеш грати і піднімати наш бойовий дух", — розповідає Микола Кобилинський.
Згодом, після Одеси, були на Чернігівському напрямку. Там були три місяці. Відтак був Донецький напрямок. Там, каже захисник, було найважче.
"Ми заїхали, то було все тихо, а потім три дні потому почався штурм, і ми боронили ті позиції. Найбільший страх — це коли є перший приліт. Тоді є страх і серце починає "тук-тук. А потім приходить безвихідь. І ти розумієш, що, можливо, наступної хвилини не буде. Саме в цей момент відкриваються справжні емоції людей. Тоді ми не думаємо про слова, які ми будемо казати, як ми будемо виражати свої емоції, свої щирі емоції", — каже прикордонник.
Facebook-спільнота Краяни Краяни
На Донецькому напрямку у "Маестро" була гітара. То й на позиціях, каже, грав. Коли ж забрали на запасні позиції, і там був з музикою. А якщо ж не було гітари, то просто так співав.
"Я повинен захистити свій рід і свою землю. Я не військовий, я — воїн"
"Страху смерті немає. Він якось залишається позаду. Тому що є саме ціль, і ти знаєш всі свої дії, ти на це вчився, тебе вчили, ти на це готовий, сам пішов. Я повинен захистити свій рід і свою землю. Я не військовий, я воїн", — каже боєць.
Колись, розповідає, бачив відео, в якому чоловік розповідав, що загинути не страшно, адже ти цього й не зрозумієш.
"Будеш важко пораненим — ну, за хвилину втратиш свідомість, надієшся на своїх товаришів. Якщо будеш легко поранений, то замотаєш, місяць полежиш у лікарні і назад на передову. А найстрашніше — це втрачати побратимів. Страх, який не відходить ніколи, це те, що ти можеш втратити побратима", — розповідає "Маестро".
Зі своїми ж побратимами тісно підтримує звʼязок і чекає, коли всі зустрінуться.
