За інформацією: Суспільне Полтава.
Фото: Суспільне Полтава
На Полтавщині 25-го вересня відкрили меморіальну дошку загиблому воїнові Євгенію Брахові на позивний "Малі". Боєць загинув рік тому у боях на Донеччині. Пам’ятну дошку йому встановили у ліцеї села Селещина, де він навчався.
25 вересня до роковин загибелі бійця Євгенія Браха відкрили пам’ятну дошку у селі Селещина, де він виріс.
Встановили пам’ятну дошку військовому Євгенію Браху. Фото: Суспільне Полтава
"Із самого народження і протягом всього його життя Женя був суцільний прикол і радість, і втіха. Він був нашим центром у сім’ї. Я його згадую кожного дня, це найбільша частина мого життя. Дитинство у нас було звичайне: билися за пульт від телевізора, а потім уже трішки підросли і трималися разом завжди, не було ніяких розбратів, сварок і так далі. Всі чекали, коли Женя пішов до легіону, кожен його приїзд – це було як свято", — каже сестра Євгенія Браха Софія Бойченко.
Портрет Євгенія Браха. Фото: Суспільне Полтава
Євгеній Брах з позивним "Малі" загинув наприкінці вересня біля міста Соледар на Донеччині. Мав звання солдат, на війні був кулеметником. Євгенія знали також як блогера. Він, зокрема, вів свій YouTube-канал.
"Я зараз аналізую, чого саме таким він виріс, чому саме так сталося. Особистість розвивалася, його ніхто не притісняв, але в рамки правильні ми його ставили. Але їдеї, які він хотів (втілювати – ред.), ми їх не затушували. «От давай спробуй, хочеш, спробуй, якщо це у потрібному руслі, якщо це у правильному руслі» – (казали – ред.) Ми жили гуртом в такій згуртованості, але зараз із оцього ланцюжка ланка одна випала і тепер нема ланцюжка, розірвався ланцюжок, який зв’язував нас усіх", — говорить мама Євгенія Браха Любов Матлаш.
Пам’ятна дошка військовому Євгенію Браху. Фото: Суспільне Полтава
Пам’ятну дошку Євгенію Браху встановили на школі, у якій він навчався. Бійця посмертно нагородили орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
"Він сидів за першою партою з хитро примруженими розумними оченятами. І де б що не відбувалося, Женя був попереду – в хорошому, в шубутному, в веселому, в сумному. Крім того, що він був веселий, безтурботний, він був душею всіх компаній. Це була настільки добра дитина", — говорить перша вчителька Євгенія Браха Ліліанна Горобець.
До початку повномасштабної війни Євгеній п’ять років служив у військовому об’єднанні армії у Франції. Після 24 лютого вирішив повернутися в Україну.
Євгеній Брах із сином. Фото надане К. Костенко
"Він просто був як взірець. Одним словом, маючи все – лишити і приїхати в Україну. Це уявляєте, яка любов до України. До своїх батьків, до своїх рідних, до всіх", — каже тітка Євгенія Браха Тетяна Звягольська.
Євгенію Браху було 26 років. У нього лишились батьки, сестра, дружина та однорічний син.
"Мирон – це Женя від кінчиків пальців до вихору на голові тому, що він такий самий як у Жені, не вкладається, не розчісується. Пальці на ногах також такі довгі, як у Жені. Мирон – це копія папи і зовні, і характером. Скільки б я разі не аналізувала, чому Женя пішов воювати, чому він обрав такий шлях, чому він поставив у пріоритеті не сім’ю, не нас із маленькою дитиною, чому саме він вибрав такий шлях, було різне – і звинувачувала його за це і приймала, підтримувала. Як би не було боляче, я ним пишаюся", — говорить дружина Євгенія Браха Карина Костенко.
