"Я віднайшов себе у дереві": понад 13 років народний майстер із Сарн Ігор Петрук займається різьбою

Вироби Ігора Петрука. Суспільне Рівне

Козаки – одні з перших виробів Ігора Петрука. Суспільне Рівне

З чого все почалося

"Мене звати Ігор Петрук, я різьбяр, полюбляю працювати з деревом. Різьбою я захопився в дуже юному віці, коли мій тато ще очолював Мізоцький будинок школярів та молоді, звідки я родом. Зараз я проживаю у Сарнах. Тоді я відвідував гуртки творчості в тата та його колеги — Миколи Миколайовича. У нашій родині різьбою займалися: прадід — він виготовляв мандоліни, музичні інструменти; дід — робив речі вжитку. Загалом любов до дерева прищепив мені батько. Він розповідав мені історії про діда, прадіда".

Ігор Петрук за роботою. Суспільне Рівне

Пам’ять роду і війна

"У мене є інструменти діда та прадіда, вони лежать у майстерні. Я дивлюся на них і згадую, ніби поринаю в той час. Хоча ні прадіда, ні діда я не пам’ятаю — лише історії, які розповідав батько. Пісні, які він мені співав, — ті, що дід і прадід наспівували, коли працювали з деревом. Як розповідав батько, дід тихенько їх співав, але казав: «Ти нікому не кажи», бо то був такий час, коли про це не можна було говорити. Прадід загинув на війні, дід був учасником Гурбенського бою — він вижив, вони тоді вирвалися з оточення. Вже тоді в мені зародився цей патріотизм — разом із любов’ю до дерева, любов’ю до нашої країни".

Родинний символ

"У мого діда було прізвисько Ремез. Ремез — це маленька пташка, яка в’є гніздо над водою. Це стало моїм символом, моїм родинним кредо. Виникла ідея зробити родинне клеймо. Воно у вигляді пеньочка: з нього проростає маленький пагінець і сидить пташечка ремез. Пеньок — це прадід, дід та мій батько. Маленький паросток — це я, який проріс, бо продовжив це ремесло".

Ремез у виробах Ігора Петрука. Суспільне Рівне

Від економіста до майстра

"З деревом працюю понад 35 років, а професійно — близько 13 років. Як не дивно, за фахом я економіст, менеджер. 16 років працював у відділі кадрів, але все-таки дерево, любов до дерева взяли верх. У 38-річному віці я змінив основну професію — закінчив виш, здобув початкову освіту для роботи з дітьми та пішов працювати в центр творчості, де навчаю дітей різьби по дереву, художньої обробки деревини".

Виготовлення підсвічника. Суспільне Рівне

Ігор Петрук виготовляє підсвічник. Суспільне Рівне

Виготовлення підсвічника

"Хочу показати виготовлення святкового підсвічника. Зазвичай я полюбляю працювати з березою. Не забуваю про техніку безпеки, бо очі в нас одні. Я все роблю на око, ніколи не маю якоїсь певної схеми, коли, наприклад, не потрібно повторювати елемент. Взагалі в мене все почалося з яйця — символу відродження, таку тематику я й підтримую. Ви бачите, що станок зупиняється, це — така напруга через ситуацію в країні. Заключний етап — покрити виріб воском. Під воском виріб проявляє свої шари, зараз буде видно, як змінюється колір деревини. Віск натуральний, з ялівцем. Виріб зберігатиметься значно довше, адже віск, просочуючись у всі шари деревини, діє як антисептик. Підсвічник готовий".

Ігор Петрук просвердлює отвір для свічки. Суспільне Рівне

Виріб готовий до етапу декорування. Суспільне Рівне

Різьблення підсвічника. Суспільне Рівне

Покривання воском. Суспільне Рівне

Фрагмент готового підсвічника. Суспільне Рівне

Підсвічник готовий до використання. Суспільне Рівне

Інструменти і небезпека

"Заготовку в руках потрібно тримати міцно. Різці дуже гострі — це не кухонний ніж, це столярний інструмент, він має бути добре нагострений. Під час роботи я постійно полірую інструмент. Під час різьблення однієї заготовки точу його від 20 до 30 разів. Я завжди полірую різець на шкіряній заготовці, на яку нанесена паста ДОІПаста ДОІ — паста для обробки деталей, що була розроблена Державним оптичним інститутом (ДОІ). Використовується для шліфування, притирання, доведення і полірування деталей із загартованої, цементованої і сирої сталі, а також чавуну, кольорових металів і скла.. Ця паста полірує інструмент до дзеркальної чистоти. У геометричній різьбі важливо дотримуватися напрямку шарів, або волокон, дерева. Під час роботи з деревом неодноразово отримував багато травм. Я не знаю, чи в мене є хоча б один палець, який не був порізаний різцем. Найбільшу травму я отримав на дідовому станку. Напередодні великого свята — Трійці — у Сарнах відбувався благодійний ярмарок, я поспішав і травмувався — порізав три пальці на цій руці".

Вироби Ігора Петрука. Суспільне Рівне

Ігор Петрук з дружиною Оксаною показує свої вироби. Суспільне Рівне

Вироби Ігора Петрука. Суспільне Рівне

Родина, трагедія і “дотики”

"Ми з дружиною обоє економісти. Але вона займається вишивкою, я — деревом, так воно й поєдналося. Ми в цьому самоучки — як я, так і вона. Ми багато чого робимо спільно: і думки спільні, і діти спільні. Особливо часто ми поєднуємо святкові роботи — новорічні та різдвяні. До ремесла нас привела трагедія: наш син Назарій народився з діагнозами мікроцефалія та ДЦП. Але ми не зламалися, взяли себе в руки. Я віднайшов себе в дереві, дружина віднайшла себе у вишивці. Коли я йшов до майстерні, він любив сидіти в колясці й спостерігати за моєю роботою, завжди просив: «Тату, дай мені якусь заготовочку». Ці вироби, коли він був маленький, Назарій називав “дотиками”.

Вироби Ігора Петрука. Суспільне Рівне

Оксана про свою вишивку, підтримку ЗСУ і звання

"Вишивкою я займаюся приблизно 18 років. Нещодавно в Радивилові, в етнопарку “Ладомирія”, я представляла “Сарненський жіночий стрій” і посіла друге місце. Ми також з чоловіком часто беремо участь у ярмарках, продаємо роботи за донати, щоб підтримати Збройні Сили України. Рік тому ми одночасно отримали звання народних майстрів: чоловік — з різьби по дереву, я — з вишивки. Приємно, що в такий складний для країни час ми маємо можливість її прославляти. Будемо й надалі підтримувати, відроджувати, збагачувати та прославляти Україну. Українську культуру потрібно зберегти й передати молодому поколінню, особливо зараз, коли ворог намагається її знищити та забрати нашу спадщину".