За інформацією: Суспільне Чернігів.
Геннадій Примаков в армії. Facebook/Примаков Геннадій
Міський голова Мени, що на Чернігівщині, Геннадій Примаков у березні 2024 року мобілізувався до війська у званні солдата. Воює в одному з бойових підрозділів. Як він сам каже, швидко згадав, як треба бігати й стрибати з машини, бо "час на фронті занадто дорогий".
Про те, що спонукало його піти служити, як готувався до цього, чи допомагають у війську певні якості керівника місцевого самоврядування та про будні солдата Примакова — він розповів Ксенії Рекун.
Розкажіть про себе та про свій досвід роботи у місцевому самоврядуванні?
Мені 48 років. Останні дев’ять років я працював на посаді міського голови Мени. Був останнім міським головою, першим головою об'єднаної територіальної громади й першим головою територіальної громади. Посада одна, а назв три (сміється, — ред.). З березня 2024 року пішов служити добровольцем.
Що Вас мотивувало піти служити саме навесні 2024 року?
Я взагалі останній, хто замикає нашу велику родину, тих хто служить. Дуже важко спостерігати, коли в місто привозять загиблих хлопців. На кожних похованнях потрібно щось казати, підбирати слова батькам, які втратили найдорожче, а інколи — єдину дитину в родині.
Все-таки людей все менше й менше йде до війська, все більше люди придумують різні причини, скаржаться на владу, на місцеве самоврядування.
Геннадій Примаков на шикуванні. Facebook/Примаков Геннадій
Я не служив у Збройних Силах, не проходив службу ніколи, не тримав, як-то кажуть автомат, не знав як його розбирати, тому мотивуючий фактор — більше довести собі.
Як я ухвалював рішення — порадився з родиною, з друзями, колегами на роботі, там я залишив сильну команду, і вирушив до війська у бойовий підрозділ.
Як родина сприйняла те, що Ви вирішили піти служити?
Як і кожна родина військового… Такі часи, треба йти, значить треба. Звісно, вони переживають, хвилюються. Краще було б, якби батько і чоловік залишився вдома, але ж… Відпустили.
Скільки навчались військовій справі, які труднощі були?
Ми пройшли навчання на одному з полігонів в області. Там ми вивчали зброю, якою ми зараз нищимо ворога. Я не можу називати, що це за зброя. Все після перемоги. Тренувалися ми близько півтора місяця. Було чотири підрозділи з різних куточків України. Наш підрозділ показав найкращі результати. Після тренувань ми поїхали одразу на схід, на Донеччину в район Красногорівки. Ми одразу відчули, що ми там, де треба.
Геннадій Примаков з побратимами на Донбасі. Facebook/Примаков Геннадій
Геннадій Примаков з побратимами на Донбасі. Facebook/Примаков Геннадій
Наразі ж ми на Харківщині.
Навчатись тут часу немає взагалі. Тут треба робити все дуже швидко. Я згадав, як треба і бігати, і стрибати на машину, тому що тут час занадто дорогий.
Коли ти бачиш, що за 150 метрів від тебе зриваються снаряди, ти розумієш, що це по тобі. Тому часу на навчання немає, все треба планувати дуже швидко.
Я постійно в спортзал ходив раніше. Вдома займався важкою атлетикою, але тут особливо вона мені не згодилася. Рукопашних боїв у мене немає (сміється, — ред.), можливості такої немає, але я б з задоволенням це зробив. Для служби мені треба було б займатися легкою атлетикою.
В підрозділі, де я служу, служить ще три депутати з моєї ради. Вони пішли зі мною.
Геннадій Примаков з побратимами з Менщини. Facebook/Примаков Геннадій
До одного з них і позивний приклеївся — Депутат. Цікаво, що хлопці з Львівщини чи Тернопільщини дивуються, як це справжній депутат в окопі з ними сидить.
Чи допомогли Вам в армії навички керівника та інші лідерські якості?
В цьому плані місцеве самоврядування допомагає (сміється, — ред.). Куди не приїдемо, скрізь виникають проблеми. Це — сховати техніку, розселити людей, викопати бліндажі. Я подзвонив одному, іншому, земляки забезпечили, допомогли.
Інша допомога була, яка стосується безпосередньо виконання бойових завдань. Звертаюся до своїх колег, як на Донеччині, так і на Харківщині, жоден не відмовив. Всі допомагають. До одного голови громади звернувся, він надав свою комунальну техніку, зараз копаємо бліндажі та окопи. Також він надав будівельні матеріали, завдяки цьому все швидше облаштовується. Не потрібно витрачати час на бюрократичні процедури, адже це відбирає багато часу.
Який у вас позивний?
Ким же мені ще бути — Мер. Звісно, називають ще Геннадій Анатолійович або Анатолійович. Я особливо не афішую, нікому не кажу, хто я, звідки.
Можете порівняти свій робочий день міського голови й військовослужбовця?
Там зовсім інші відчуття, інші переживання, інші проблеми.
Розпорядок дня у Мені починався завжди стандартно. Зранку прокидаюся, я людина набожна, читаю молитви. Потім гуляю зі своєю собакою по вулиці, патрулюю. Як люди кажуть: мер патрулює, дивиться, щоб порядок був. Потім їду на роботу. Робочий день міг закінчуватися о 18:00, а міг — о другій годині ночі. Ненормований постійно. Тому що різні проблеми, виклики, відрядження.
На службі трохи все складніше. Тут ти не володієш своїм часом. Ти спиш, о другій годині ночі дзвінок, треба працювати, все. Зібралися за хвилину. Ми повинні відпрацювати максимум за п'ять хвилин, бо шансів отримати відповідь від росіян дуже велика. Можеш день просидіти тихо і все добре, а інколи за день ти можеш виїхати чотири рази на роботу, і це може бути з самого ранку, або пізніше вночі. Тут ти не плануєш своє життя, як раніше я це робив. Тут є свої керівники, в них є своє бачення, і, звісно, ми виконуємо те, що нам кажуть. Але ви знаєте, у війську я постійно у русі. Інколи за місяць змінюєш чотири локації.
Загалом я тримаю руку на пульсі, постійно на зв’язку. І перший заступник, і секретар постійно дзвонять. Інколи проводжу невеликі наради, коли є нормальний зв'язок.
Ви керівник лише у цивільному житті чи є амбіції стати керівником і у війську?
Ні, немає таких амбіцій і ніколи не хотів. Я хочу, щоб все закінчилось, повернутися додому, до своєї доньки, дружини, у своє місто.
Геннадій Примаков з своєю родиною: донькою та дружиною. Facebook/Примаков Геннадій
Читати ще
Читати ще «Імперії потрібна війна». Професор Євген Луняк про участь у битві за Донецький аеропорт та повномасштабне вторгнення
