У селі Куртівка Дружківської громади залишаються близько двох десятків людей, розповіла Суспільне Донбас староста Олексієво-Дружківського старостинського округу Олена Янкевич. Ще стільки ж жителів приїздять вдень, але не ризикують залишатися на ніч. До повномасштабного вторгнення у селі було понад 250 людей. Фронт від села за десять кілометрів, як живуть тут люди — у репортажі Суспільне Донбас.
Червоні маки на в’їзді до села, колючий дріт біля автобусної зупинки та розбиті будинки на вулицях.
За десяток кілометрів від Куртівки точаться бої. Магазину у селі немає, каже місцева жителька Людмила. Вона отримує безкоштовний хліб, який привозять двічі на тиждень.
«Тут немає нічого, і далі немає нічого. Все побите. Ми у центрі, біля школи, то якось ще не побило. А донька дзвонила, каже, попали прямо у хату, розбомбили повністю, — розповідає місцева Людмила. — Вчора цілий день літало. Що літає? Та не видно. Але квадратні отакі. Вже якось звикли, воно гуде — і трясця його матері, хай гуде».
«Йшов з Дружківки позавчора. Автобус сюди не їздить. Я до дач, до радгоспу автобусом, а потім вже сюди. Тільки від заводу відійшов — наді мною пролетіла і влучила у завод. Ракета, «крилатка», — говорить Павло.
У селі залишаються близько двох десятків людей, розповіла Суспільне Донбас староста Олексієво-Дружківського старостинського округу Олена Янкевич. Ще стільки ж жителів приїздять вдень, але не ризикують залишатися на ніч.
«У нас дівчинка загинула, і мати її. У нас багато будинків побитих. Світло є, вода є, газ є. У мене чоловік з інвалідністю. Він погано бачить. У мене свекрусі 83 роки. Куди я з ними? Ну куди?», — каже Ірина.
За інформацією старости, до повномасштабного вторгнення у селі жили понад 250 людей.
