За інформацією: Суспільне Дніпро.
Євгеній доглядає за тваринами знайомого. Суспільне Дніпро
Він додав: людей у селищі можна побачити лише тоді, коли привозять гуманітарну допомогу.
"Усі вдома сидять, бо воно ж літає… Людей може десь 300 лишилося, а було десь 5 тисяч. Є будинок, там п'ять квартир — живуть люди. Ото мабуть найбільше заселений зараз. У нашому — ми і ще один чоловік з інвалідністю. Жили люди, поки Путін не осаженів. Зараз руїни скрізь, хати розбиті, в одній вже два роки не живуть, то голуби там оселилися. Чи страшно? А кому не страшно? Не боїться тільки дурак", — говорить Євгеній.
Двір однієї з багатоповерхівок у Просяній. Суспільне Дніпро
За його словами, світла та води у селищі нема. Воду набирають з колодязя, є газ.
Лариса та Євгеній доглядають сусіда з інвалідністю. Суспільне Дніпро/Даниїл Ніколаєнко
Лариса розповіла: приїхала з Росії в Україну в 1992 році. У Маломихайлівці навчала грі на бандурі, була керівником ансамблю бандуристів.
"Просяна — як маленьке містечко було. Завод, пекарня, кришталь випускали, і кахельну плитку. Ще рік-півтора тому люди копошилися, магазини працювали. А зараз, самі бачите, до чого докотилися. Одна розруха. Ось Віктор Іванович, 28 років на елеваторі електриком. А тепер у памперсі. І як його покинеш з пенсією у 2870 гривень. Допомагаємо, доглядаємо… Дияволина його родила, цього Путіна. Більше ніяк не скажеш… Найголовніше бажання, щоб всі були живі, здорові, і закінчилась війна. І хай Росія там заглохне разом з Путіним. Ось так", — сказала жінка.
Вікно у багатоповерхівці, Просяна. Суспільне Дніпро
Читати ще
Читати ще
“Кожного шороху боїмося”. Як живуть у Просяній на Дніпропетровщині під постійними ударами КАБами, без світла та води
