За інформацією: Суспільне Вінниця.
Фото: pexels.com
Психологиня служби з надзвичайних ситуацій в Кіровоградській області Євгенія Погрібна розповіла Суспільному, як заспокоїти дітей під час обстрілу, як говорити з ними про війну та яку роль у цьому відіграють іграшки та ігри.
Як заспокоїти дитину, якщо вона злякалась вибухів
З початку повномасштабного вторгнення російські війська понад 20 разів намагалися обстріляти Кіровоградщину. Крім того, вибухи лунають, коли піротехніки знищують ракети, що не здетонували, або коли проводять навчання.
Дитина може злякатись гучних звуків, особливо коли вона приїхала з тих областей, які найбільше постраждали від російського вторгнення. Якщо дитина злякалася, треба встановити з нею емоційний, зоровий та тілесний контакт, радить Євгенія Погрібна: "Батько чи опікун має опуститися, взяти її за руки, подивитися у вічі та сказати, що вони у безпеці. Треба сісти між двох стін, піти в укриття або кімнату, яка є безпечною".
Дорослий має бути спокійним, адже дитина відчуває емоційний стан своїх близьких: "Якщо ж дорослі теж у дисбалансі, у страху чи паніці, то вони можуть чесно сказати про це, що боятися – нормально, але зараз життю нічого не загрожує".
Батьки повинні продумати алгоритм дій у разі вибухів або обстрілів. І розказати цей план дитині. При цьому, не треба акцентувати увагу на тому, що обстріли можуть повторюватись "Ми дитину програмуємо: якщо щось знову відбудеться, ми беремо свій рюкзачок, вдягаємось, беремо улюблені іграшки та кладемо у валізу. Йдемо у безпечне місце і чекаємо там. Треба сказати, що мама і тато або інші опікуни будуть поряд, що вислухають усі страхи та переживання".
Практики, які допоможуть
Якщо дитина отримала сильний переляк або в неї почалася паніка, можна використати дихальні практики: "Передусім збивається серцебиття й дихання. Зазвичай, ми радимо повільно та глибоко вдихнути і так само видихнути".
Можна попросити уявити в одній руці свічку, а в іншій – квітку: "Треба вдихнути запах квітки і видихнути на свічку, щоб загасити. Вмикається дитяча уява. Стабілізується тремтіння, яке часто супроводжує страх".
Можна спробувати й техніки, які психологи використовують, щоб вивести з шокового стану дорослих: "Є таке поняття, як виліт з реальності – коли людина не може рухатися, усвідомити, де вона, адекватно реагувати. Передусім ми рекомендуємо подивитися на свої ноги. Тоді людина розуміє, що може рухатися. Просимо перелічити вголос речі, які є в кімнаті. Згадати запахи".
Чому іграшки та ігри – це важливо
Відволікти дитину від страху можна іграми, особливо груповими, коли залучені батьки або інші діти. Якщо під рукою нічого немає, можна розповідати вірші, казки або поспівати: "Добре, коли є альбом та олівці. Це хороший метод арттерапії".
Заспокоїти допомагають й іграшки. Це можуть бути улюблені іграшки або іграшки-антистрес. Їх для терапії використовують психологи служби з надзвичайних ситуацій: "Вони у нас є різної текстури та розміру, з випуклою поверхнею, з м'якими кутами, просто м'які. Пбо ми їх робимо самостійно з малечею".
Іграшка може бути будь-якою: від плюшевого зайця до іграшкової військової техніки та солдатиків. Головне – яке значення вкладає в них дитина та про що їй говорять батьки, коли купують: "Якщо вона хоче її взяти, бачить у солдатові свого захисника, людину, яка є символом гордості та відваги для цієї дитини, це добре впливає".
Євгенія Погрібна – одна із психологів, які зустрічають евакуаційні потяги з Донеччини у Кропивницькому. Діти, які приїжджають, здебільшого комунікабельні. Іноді ні, проте не завжди саме через війну: "Це може бути особливістю характеру".
Психологи служби з надзвичайних ситуацій працюють з дітьми-переселенцями, навчають дихальним практикам, виявляють психологічні травми, консультують дорослих, які помітили зміни в поведінці синів чи дочок: "У процесі малювання діти багато розповідають. Де були, що було. Вони раді, що мають якусь іграшку, яку вони забрали із собою. Про неї розповідають, про те, хто їм її подарував. Ці позитивні спогади на них дуже добре впливають".
Як відповідати на питання про війну
Діти мають розуміти, що зараз триває війна. Пояснювати про теперішні події треба відповідно до віку дитини: "Якщо їм чотири-п'ять років, вони вже свідомі, теж можуть ставити питання про війну, обстріли. Але їм треба давати просту та коротку відповідь".
Підлітки розуміють більше. Тож можуть ставити питання, на які дорослі не завжди можуть одразу знайти відповідь: "У такому разі краще так і сказати: зараз я тобі не можу пояснити коректно. Я подумаю і відповім згодом. Далі запитати, чи це влаштовує, та змінити тему розмови".
Проте відповідь для дітей будь-якого віку має бути чесною, наполягає Євгенія Погрібна: "Рано чи пізно вони дізнаються інформацію в середовищі своїх друзів, однокласників, в мережах. Якщо вдома взагалі не обговорюють війну або батьки не пояснюють, то на вулиці вони це почують. Якщо перед цим обманули, це негативно впливає на психологічний стан".
Психологиня сказала, що зараз як ніколи важливо бути близьким зі своєю дитиною. Менше сварити, більше обіймати та цілувати: "Тоді вона відчуватиме хороший емоційний фон та розкаже своїм батькам, якщо злякається. Не можна, щоб вона відчувала себе нелюбою. Є випадки, коли немає цієї близькості, і дівчинка чи хлопчик тримають всі емоції в собі".
Чим зрозуміліше та доступніше батьки будуть пояснювати про війну, тим менш травматично діти будуть переносити воєнні події. І з часом почнуть адаптуватися, сказала Євгенія Погрібна.
