За інформацією: Суспільне Суми.
Сергій Грищенко. Суспільне Суми
Він розповів, що вони з товаришем спершу хотіли використати власні засоби захисту: «Я на нього подивився, він цілий, все окей. Кажу: “Давай турнікети, будемо перемотуватись”. Але ми ж молодці, турнікети залишили вдома, або в машині, або ще десь».
Життя врятували хлопці, які опинилися поряд і надали свій турнікет, говорить чоловік.
Коли Сергія привезли у лікарню, йому одразу надали допомогу, після чого він чекав на операцію: «Мною зразу зайнялись, катетери поставили, все що необхідно, підв’язали руку… десь через годину двадцять я вже був на операційному столі».
Нині на Сергія чекає ще кілька операцій з підготовки культі для майбутнього протезування, пояснює заступник головного лікаря Сумської обласної лікарні Микола Савченко.
Про своє самопочуття Сергій говорить: «Пальці хочеться розігнути. Я пробую, а воно щось не виходить. Я їх відчуваю, що вони там є. Мабуть, фантомні болі, вони ще ж будуть довго… тут з цим треба якось навчитися жити… Будемо старатися якось вчитися жити по-новому, по-інакшому. Все одно життя продовжується».
«До мене дуже багато друзів, знайомих приходили і я кожному сказав: “Будете приходити, я буду особисто перевіряти, щоб у кожного при собі був турнікет. Не в машині, не дома, а в кишені десь. Завжди. Бо, я вам так скажу, якби не було турнікету, то, мабуть, мене б вже також не було», — поділився Сергій.
Денис Ліненко згадує, що заходив у магазин за продуктами, коли відчув потужну хвилю та впав: «Відчув ззаду, ніби на морі хвилею, коли мене накриває, і я падаю. А потім я обертаюся, а там уже вогонь, іскри летять».
Денис Ліненко. Суспільне Суми
Чоловік отримав уламкові поранення рук і ніг, також йому наскрізь роздробило тазову кістку.
«Перше, що я подумав, коли вже зрозумів, що не можу встати, — я злякався, що помру», — зізнається Денис.
З-під завалів та скла чоловіка відтягнули небайдужі люди: «Мене люди відтягували, бо там, як я розумію, судячи з відео, прямо на мене врізався “Шахед”… Дикий біль був. Дякую людям, які накладали турнікети. Всім вдячний, там люди всі у моїй крові були».
«Люди одразу кинулися мені на допомогу… Далі лікарі виконували свою роботу, рятували мене. І якщо лікарі, скажімо так, це їхнє покликання, робота, то ті люди, які мене тягли, вони це робили, щоб врятувати людину. Хоча вони самі ризикували, і міг статися повторний удар».
Про моральний стан у перші дні після атаки він каже: «Першого дня я радів, що я живий і, загалом, все обійшлося — внутрішні органи не постраждали. А наступного дня я вже не можу рухатися, це вже завдає мені великого дискомфорту. Тобто мене просто неможливо навіть переодягнути».
До останнього він приховував новину від батьків: «У мене батьки вже в похилому віці, тобто вони не витримають стресу, я до останнього не хотів їм говорити, я затягував процес, аж поки мене перевели з реанімації — ось тоді я зателефонував і сказав так, щоб вони не хвилювалися».
Пережитий досвід повністю змінив його погляд на безпеку, говорить чоловік.
«Буквально за три дні до цього дивився відео в TikTok і кепкував з людей, які розповідають про турнікети. Минуло три дні і мене ці турнікети врятували. Тобто не варто іронізувати. Треба усвідомлювати, що це відбувається не десь там, а саме тут. І у нас щодня в місті хтось отримує травми».
«Зараз в лікарні семеро людей знаходиться. Двоє після оперативних втручань знаходяться у реанімації. Є ті, що не в реанімації — середньої тяжкості поранення і двоє в нас тяжких», — повідомив заступник головного лікаря Сумської обласної клінічної лікарні Микола Савченко.
Микола Савченко. Суспільне Суми
