За інформацією: Суспільне Хмельницький.
З захисником Олександром Баліцьким попрощались в обласному центрі, 16 жовтня 2023, Хмельницький. Фото: Суспільне Хмельницький
Сьогодні, 16 жовтня, у Хмельницькому прощались з молодшим сержантом, помічником гранатометника Олександром Баліцьким. Воїн загинув 10 жовтня у Першотравневому Куп'янського району Харківської області. Мати, брат, друзі й сусіди прощалися з захисником в міській ритуальній службі.
Молодшому сержанту Олександру Баліцькому було 35 років. Його сусідка Наталія каже: в Олександра залишився рідний брат-близнюк та мати.
"Олександр був хорошою людиною з добрим серцем. Я йому дякую, що він воював, щоб мої діти зараз жили, дихали. Дякую мамі за такого сина. Вона одна їх виростила, батько їх кинув, і мамі зараз треба підтримку найбільше. Тому що другий син так само зараз поїде на війну", — сказала Наталія.
З її слів, у 26 років, у 2014 році, Олександр за власним бажанням пішов на східний фронт захищати країну. Відтоді з невеликими перервами Олександр воював, доки не загинув в останньому бою.
Загиблого Олександра Баліцького хмельничани проводжали навколішки, 16 жовтня 2023, Хмельницький. Фото: Суспільне Хмельницький
Як розповів товариш загиблого Максим, Олександр, Денис та ще двоє товаришів, які мешкали в одному мікрорайоні й дружили змалку, всі воювали в АТО, а далі на й на війні.
"Ми разом всі пішли, але нас "розкидали". Ми були в піхоті протитанкісти на нулю, а він нас прикривав. Коли почався в нас бій, він мені дзвонить телефоном, я кажу: "Все, братан, давай, бо нас гасять", а він каже: "Зараз я вмикаюся". І він почав стріляти з міномета. Олександр був командиром мінометного розрахунку, і він мінометом зупинив наступ на нас. Взяв на себе відповідальність", — розповів Максим.
Ще один товариш загиблого Денис сказав: "Якби не він, ми б з Максимом тут не стояли. Ми сім місяців з ним провели двоє на позиції, а Саня нас ззаду прикривав. Як друг — завжди можна було на нього покластися, людина дуже достойна. Він ніколи нічого не боявся, завжди до останнього йшов, завжди за справедливість".
Олександра хмельничани проводжали навколішки. Перед труною воїна несли весільне гільце та коровай — Олександр не був одружений. Поховали військовослужбовця на Алеї Слави раківського цвинтаря.
