За інформацією: Суспільне Чернівці.
Колаж Суспільне Чернівці
Військові з Буковини боронять кордони країни на Донецькому напрямку, служать в окопах на Запоріжжі та відбивають атаку російських військ на Херсонщині. Для більшості з них 2023 рік став роком великих втрат та виснажливих боїв. Їхні різдвяні свята були не з родиною, а з побратимами на позиціях.
Новий рік військові, з якими ми поспілкувались, також зустрінуть на фронті. Герой України, аеророзвідник, офіцер артилерійської батареї, майстер по ремонту озброєння та керівниця відділення гранатомета розповіли Суспільному, яким був 2023-ій та які очікування мають на наступний рік.
Тарас Меленчук — старший офіцер артилерійської батареї. На війні чоловік з 2014 року, брав участь у бойових діях біля Кримського перешийка, на Луганщині та Донеччині. Повернувся на фронт у перші дні повномасштабної війни. Увесь 2023 рік військовий боронив країну на Запоріжжі, новий 2024-ий зустріне там з побратимами.
"Рік був важкий та складний, він нас загартував. Ми працювали кожного дня, наша артилерійська батарея працювала по 15-18 годин на день без вихідних і без перепочинку. Ми можемо точно сказати, що ми задоволені собою і своїми результатами, тими, які виконуємо по вогневим завданням. Дякуємо цьому рокові, надіємося у 2024 році нас очікує перемога, до якої ми маленькими кроками, але все-таки йдемо. Бажаю миру нам усім, миру нашому дому. Вірте в ЗСУ!"
Керівниця відділення гранатомета Павліна Ніколаєвич зараз перебуває на Бахмутському напрямку. Жінка уже сім років несе службу, долучилась до захисту країни після того, як її друзі врятувались з Іловайського котла. Останні дні грудня 2023-го Павліна провела без сну, каже, зараз російська армія йде у штурм, тому про жодні святкування Різдва чи Нового року не йдеться.
"Рік був не те щоб важким, а навіть мегаважким. Я ще такого року за своє життя не бачила. Я не сплю уже декілька днів. На жаль, маємо значні втрати. Калічених людей не те що багато, їх дуже багато. Проти нас працюють фахівці й ми це добре відчуваємо. Хочу, щоб усі нагадали собі, що війна триває і це мають пам'ятати не лише ті, хто когось хоронить з рідних, або шукає безвісти зниклих бійців, а щоб усі були такими, як у перші дні повномасштабного вторгнення. Війна не закінчилась, з кожним днем стає важче й тому варто набиратись терпіння й готуватись, особливо чоловікам. Щодо наступного року просто хочу сказати, що буде ще важче. Коли я приїжджала додому, мені здебільшого розповідали, що допомагають армії донатами, але ж я теж це роблю, я доначу з позицій передової. Можливо, ніхто не зобов'язаний державі життям, але ми маємо усвідомлювати, що маємо зобов'язання перед своїми рідними та сім'ями. Якби сюди прийшов хоча б один з сім’ї й захистив свою родину, тоді цю війну було б легше вести. Не треба робити з нас лицарів вічних, бо ми не вічні, ми тут гинемо, усі. І найбільше ми гинемо від перевтоми, від того, що нас навіть немає кому замінити".
"Привіт" з окопу, що облаштований на Запорізькому напрямку, передає Суспільному Герой України Богдан Магаляс. Чоловік бойовий медик, який до повномасштабного вторгнення ніколи не планував бути лікарем. За цей час рятував поранених на полі бою під Соледаром, Бахмутом та на Херсонщині.
"Минулий новий рік ми зустрічали у Соледарі, цей рік ми зустрінемо на просторах Запорізької області. І хоч ми будемо зустрічати 2024 рік в окопах, проте ми будемо зустрічати його смакуючи, тому що ворогу не вдалось і не вдасться забрати нашу можливість святкувань. Я хочу попросити вас запалити у цьому році не тільки новорічну ялинку, але й запалити свічки та лампатки біля меморіалів та пам’ятників. Пам’ятайте своїх героїв, шануйте свої героїв, вони віддали своє життя саме за вас. У цьому році були втрати, але я хочу попросити вас – не втрачайте надію, нехай перемога і не така швидка, як нам здавалась, проте вона буде. Вірте у це, допомагайте цьому. Зараз салюти не є актуальними, але я хочу втілити їх у іншій ідеї. Друзі, донатьте на ЗСУ і нехай саме ваші транзакції і стануть новорічним салютом, бо зараз поки ворог виснажений нам потрібно зібрати усі свої сили і загнати назад у курятник ту двоголову курку, яка прийшла до нас зі своєю війною. Слава Україні!".
Новий рік аеророзвідник Олександр Погорений зустріне на Донецькому напрямку. Тут разом з побратимами тримає оборону. Чоловік розповідає, що погодні умови складні й часто з дощем приходить й мороз, через який все обмерзає і працювати стає все важче. Втім розуміє, що робить це заради сім'ї й тих, кого любить, відтак у 2024-ому хоче змін у країні та свідомості тих, хто може, але ще не долучився до допомоги лавам ЗСУ.
"Я на напрямку, який є одним з найскладніших зараз. Ворог йде в наступ, зазнає втрат, досить великих втрат. Але ми у досить складних умовах, тримаємо оборону, не здаємось. У 2024 році я очікую кардинальних змін, змін всередині держави, щоб люди уже відкрили очі й зрозуміли, що ця війна стосується кожного, не стосується тільки військових. Щоб ворог не розколов нас, як він хоче".
Старший майстер з ремонту озброєння Ігор Крайс, розповів, що цього року за час служби часто було страшно. Мотивувало те, що його робота допомагала боротись зармією РФ. Чоловік їздить машиною по фронту, аби ремонтувати та обслуговувати озброєння побратимів. Каже, що вірить у перемогу й хотів би щоб це сталось у прийдешньому році.
"Я на фронті з березня 2022 року. Буду відвертим, часто панує відчуття тривоги. Але мені подобається те, що я роблю. Допомагати хлопцям, які знаходяться на бойових позиціях. Обслуговувати розрахунки й батареї. Робити так, щоб усе працювало, стріляло й точно влучало. А потім отримуєш відео гарної бойової роботи. Рік, що минає, був непростим і багатим на трагічні події, зокрема для моєї бригади й мого підрозділу. Дуже хочеться, щоб усе погане там і залишилося, у минулому. Душу зігріває бути причетним до феєрверка, що сиплеться на голови окупантів, не лише на новорічні свята, а й щодня і постійно. Звісно, усі мрії й побажання та молитви сходяться в одне, в нашу перемогу, тому нехай новий рік буде роком впевненого миру, і роком перемоги України над російськими загарбниками".
