За інформацією: Суспільне Чернівці.
bukcentre.cv.ua
У Чернівецькій області пекли кілька видів великоднього хліба. Здавна готували як солоні паски, так і солодкі "бабки", йдеться в проєкті етнографа Миколи Шкрібляка. Суспільне зібрало інформацію з етнографічних експедицій, аби показати, яким був великодній хліб приблизно століття тому.
За словами Шкрібляка, на високогірній Гуцульщині ще з дохристиянських часів збереглися три види пасхального хліба — "рогата паска", "бабка" та сирна паска.
"Рогата паска"
Це білий великодній хліб, який прикрашають хлібними фігурками-символами із сонячним хрестом посередині. Наприклад, "роги" — знак сонячного хреста, зозульки — пташки навколо нього, шишечки та "курунка" — насічка з тіста.
«Рогата» гуцульська паска. bukcentre.cv.ua
"Рогату паску" присвячували світу Бога.
"Бабка"
Жовта солодка паска з "білими головами" поширена у рівнинних районах Буковини. Цей хліб присвячували сонцю.
Зверху таку паску поливали "ситою" — міцною поливою на цукровій основі та кольоровим обвареним фарбованим пшоном. Згодом його замінили кондитерською соломкою.
«Бабка» з родзинками. УНІАН
У матеріалах, зібраних в етнографічних експедиціях, йдеться, що "баба", "бабка" була обов’язковою великодньою випічкою на Гуцульщині. Готували її з пшеничного чи кукурудзяного борошна, змішаного з незбираним кисляком чи молоком та маслом, яйцями, сметаною. Підготовлене тісто викисало від ранку до вечора, а вночі "бабу" пекли. Готували її тільки на Великдень.
Сирна паска
Цей різновид паски випікають на коржі-основі, який називають "підлогою". Зверху на корж кладуть "вінок" — тонкий калач, сплетений джгутом, а всередину ставлять сирну солону чи солодку масу — сир з яйцем, а також цукор або сіль. Вона дуже добре рум'яниться, за що її також називають "сонечко у віночку".
Сирна паска «сонечко у віночку» або «паска на підлозі». bukcentre.cv.ua
"Дора"
На Гуцульщині перша паска, яку всували у піч, відрізнялася розмірами. Вона найбільша — до 60 сантиметрів в діаметрі. Її несуть святити до церкви. Коли дору саджали в піч, хатні парубки на ґанку салютували — стріляли з рушниць.
У матеріалах, зібраних в етнографічних експедиціях, йдеться, що у багатьох гуцульських селах великий хліб на Великдень називали "стільник", "застівник". У нього втикали стільки яєць, скільки було членів сім’ї. Вважали, що чиє яйце під час печення "стільника" трісне, той помре.
"То казали паску таку, якісь хліби такі пекли, шо клали у хрест єйця (у формі хреста) так у той хліб та пекли. То казали, як то "пукає" так, той чоловік не дожиє той рік", — казали у селі Гробище колишнього Путильського району.
"Кукуц" — темний хліб
Це солений пісний хліб-коржик. Його присвячували землі-годувальниці.
Кукуц пекли для дітей через традицію ходити "у кукуци". У четвер перед Великоднем, який називають "Чистий Четвер" обходили родичів і сусідів, а ті в подарунок "вогникам" (так називали дітей-передвісників Великодня) давали коржики-кукуци, а також писанку, солодощі тощо.
На Путильщині, Косівщині, Верховинщині цю традицію знають досі.
