За інформацією: Суспільне.
Нацгвардієць Ростислав під час інтерв’ю. Суспільне Луцьк
— Маєте приклади успішних операцій?
— Так. Цього року брали участь у бойових діях на Донецькому напрямку. Це командна робота: знаходили піхотинців і ворожу техніку. Був випадок у лісі: виявив рух трьох одиниць ворога, помітив дивні дії та маскування. Підійшов ближче, збільшив зум: один працював, двоє лежали під деревом. Артилерія вийшла на позиції ворога — почалася пожежа.
Виявлені з допомогою дрона три цілі живої сили армії РФ. Скрін із відео нацгвардійця Ростислава
Ми виявили ймовірний вхід у бліндаж або накриття, керівник вивів оптику. Пілот оптики зателефонував: "Байка, куди ми маємо летіти?" Я відповів: "Так і так, ти лети, а ми придумаємо". Він зайшов у ліс, коригували вліво-вправо — секунд 20 польоту серед дерев. Потім мої товариші: "О, так, ми його бачимо" — вразили ціль. Було виявлено й знищено ворожий АГСАГС — автоматичний станковий гранатомет.
— В чому особливість підрозділу "Геліос"?
— У нас багато різної техніки — від малих "пташок" до більших БпЛА. Ми волинський підрозділ, молодіжний "свіжак", можна сказати. Нам бракує мотивованих. Ми їх чекаємо!
— Які найчастіше завдання ви виконуєте? Розвідка, коригування вогню?
— Ми постійно спостерігаємо: дрон у небі — або ми, або другий екіпаж. Один екіпаж може тримати загальний нагляд по передньому краю, другий — знижує висоту й шукає безпосередньо місця, де може ховатися ворог. Шукаємо непримітні місця, непримітні речі. Після спостереження можемо коригувати вогонь — бачимо, як працює наша артилерія, і ворог розбігається.
— Які дії, коли виявляєте ціль?
— Залежно від обстановки приймаємо рішення. Якщо ціль на відкритій поверхні — знаємо, що не втратимо її з поля зору. Можемо повернутися, налаштувати дрон, спорядити його боєприпасами й відпрацювати самі. Можемо спостерігати й коригувати роботу наступного екіпажу. Якщо бачимо, що можемо вразити — вражаємо. Споряджаємо Mavic боєприпасом: прилетів, відпрацював і повернувся. Якщо Mavic не впорався — працює FPV. Єдина різниця, що Mavic повернеться, а FPV — ні.
Дрон із боєприпасом. Скрін із відео нацгвардійця Ростислава
— Які дрони ви використовуєте і чи є різниця між ними у завданнях, які вони виконують?
— Так, є. Маємо ударні дрони й розвідувальні — для близької та глибокої дистанції. Переважно для розвідки використовуємо Mavic, Mavic 3T — він оснащений нічною камерою і вистачає приблизно на 7 км: за 7 км видно рух людини чи техніки. Також маємо ударні дрони різних розмірів — сім, вісім, десять дюймів лопасті — чим більша лопать, тим більше вантажу може нести і тим далі летить.
Це інженерія: прогнозуємо результат — якщо хочемо великий "бум", то це на коротку дистанцію через вагу боєприпаса. Mavic стабілізований: запустив двигуни — висить, дає широкий кадр. FPV вимогливіший до пілота, треба відчувати — витонченість у керуванні.
— Що ще використовуєте?
— Є й більші "пташки", а також наземні роботизовані комплекси — від евакуації людей до платформи, на яку можна вчепити кулемет.
— Чи траплялися випадки, коли дрони рятували життя?
— Так. Це було 2024-го, на Запорізькому напрямку. Вечірній час, наші позиції повідомили про звуки та російську мову — ми відразу відреагували. Підтвердила розвідка: два піхотинця наближалися до наших позицій — дрон це виявив і ми уникли великих втрат. Ми прийняли рішення відразу готувати дрон до скидання боєприпасів по ворогу. Повернули "пташку", спорядили її і вирішили відпрацювати.
Скид відбувся невдало. Ворог почав підбиратися ще ближче до наших позицій — ми побачили й почули вибух. Ми спостерігали зверху і чули збоку, бо були недалеко від наших. Той вибух нас порадував. Хлопці, які зайшли на позицію, поставили на вхід "клеймор"Йдеться про американську протипіхотну міну направленої дії. для безпеки. Там був один військовослужбовець, який проходить службу з нами. Він спрацював — два ворожі піхотинця більше не з’явилися. Якщо чесно, це вражає. Вони йшли цілеспрямовано. Минає день, і ми маємо очікувати, що хтось буде рухатися по нашому сектору — зазвичай вони ходять двійками, і двійками ми їх і вражаємо.
— Помічали якісь особливості поведінки російських військових, коли їх помітили?
— Після відпрацювання по ворогу помічали, що вони можуть колоти собі якусь ін’єкцію, можливо знеболювальне. Дехто встає і йде, дехто повзає від великої крововтрати. Іноді беруть гранату під бронезахист — перший вибух — наше відпрацювання, другий — від них самих.
Нацгвардієць Ростислав під час інтерв’ю. Суспільне Луцьк
— Пригадуєте перший бойовий виліт?
— Пам’ятаю. Нас привезли на позицію під ротацію — я не до кінця усвідомлював серйозність. Зліва по полю неодноразово "лягав Град" — за ніч 100–103 рази. Була жахлива ніч, втрат не було. Першого свого ворога я зустрів теж із неба. Іде такий худий, ледь сунувся. Перед цим хлопці працювали — замінували територію, замінували стежки. І по цій стежці він іде — ловить першу міну. Завдання міни — затрьохсотити. Він трьохсотиться, і ладно б, якби він розвертався й намагався тікати, а ні — він рухається далі, ловить другу міну. Знову рухається далі. Він ледь-ледь добирався до тієї посадки — до ймовірного укриття. Потім ловить третю міну — і все, вже більше не ліз. Так хочеться, щоб ніхто більше не ліз сюди, в нашу державу, у нашу країну.
— Скажіть, будь ласка, ви працюєте на природі і там часом є і тварини, коти, собаки, і рослини. Як ви з цим даєте раду?
— На одній позиції перед вильотом нас зустрічали козулі на галявині посеред лісу. Скрізь вибухи, світло, спалахи, а вони не тікали. Якось треба було поправити антену — побачили дві невідомі рослини в Національному парку; захотілося зберегти, ми їх огородили. Попри те, що собаки й коти — друзі людини, вони можуть і допомогти, і нашкодити. Кіт приходить до людини, її годують. Той кіт не буде постійно на позиції: він мандрує, кудись іде, повертається. Ми спостерігали на ворожій стороні — знаходили кота; якщо ситуація дозволяла, могли 15–20 хвилин за ним стежити: він іде у бліндаж до ворога, до того, хто його годує. Тоді ми вже знаємо, де вони. Дорозвідка з'ясовує, скільки їх там, і в подальшому ми відпрацьовуємо.
— Коли навколо небезпека, що вам допомагає тримати бойовий дух?
— Ну, я ж "Байка". Я починаю думати про хороше, планувати, що буду їсти. Хочу український борщ, хочу вареники зі сметаною, хочу постригтися. Я не думаю про погане. Був випадок, коли я був старшим групи, заводив людей. Ну, це насправді треба тримати планку, щоб не показувати, що тобі страшно. Усе переводили в гумор, у якийсь жарт.
— Що вам допомагає там? Музику слухаєте, чи немає такої можливості?
— Як хто. У нас це в певній мірі — робочий процес. Якщо обстановка контрольована, повністю готовий екіпаж: один літає, один допомагає, інший… Ну, там буквально по годинах розбиваємо. Ми підходили до роботи з комфортом, навіть визначали, скільки годин відпочивати: 8 годин працюєш, 8 — відпочиваєш. Робили собі графік.
— Наскільки важлива командна робота у вашій справі?
— Дуже важлива. Я думаю, як і скрізь, командна робота — це найголовніше, що є. Ті люди, які зараз у команді, усі дуже важливі, мало кого можна замінити, бо для цього потрібно готуватися. Оператор дрона, який розвідує, знаходить ціль — це один екіпаж. Другий екіпаж — FPV, який може відпрацьовувати по ньому. Для забезпечення роботи цих двох позицій потрібен зв’язківець, щоб скоординувати. Той самий зв’язківець попередить водія, щоб щось довести, банально запланувати. У нас іде використання дронів, боєприпасів, банально — води, пального тощо. Ці ресурси не безкінечні, і завдання водія — здійснити доставку.
У нас є вислів: "Наші очі — в небі, ваша безпека — на землі". Є десять пунктів, на які ми орієнтуємося: це розвідка, оператор БпЛА, технік БпЛА, сапер БпЛА, водій-шумахер, зв’язківець, інструктор, який навчає, лідерство. За кожним стоїть два-три пункти, у яких ми можемо розвиватися. У нас немає таких, хто може замінити всіх і скрізь. У кожного — свій діапазон роботи й своя відповідальність.
— Що для вас означає слово "побратим"?
— Побратим — це все. Це підтримка, це врівноваження. Ми не залізні: в якийсь момент я можу розгубитися, а в якийсь — потрібна буде моя підтримка. Це комплектуюча. Як дрон і пульт — єдині, так само я і побратим. Знову ж таки — командна робота.
— Ким ви були до війни?
— Робив різні речі. Найбільше з того, що робив, мені подобалося — будувати сцени. Дуже припала до душі ця робота. Я подорожував, побував по всій країні. Завдяки роботі побував також у 2019 році в Маріуполі. Уже тоді відчувалося, що щось не так. У нас були перевірки: підходили наші українські воїни, перевіряли нас. Ми ж були не місцеві.
— Що у вас змінила війна?
— Я думаю, насамперед погляди, цінності. Також, якщо спостерігати за тим, що відбувається в повсякденному житті… Іноді навіть можна посміятися: люди з таких банальних побутових проблем можуть зробити трагедію. Не туди енергію спрямовують. Ми повинні об’єднуватись, разом іти до спільної мети — вибити ворога з нашої землі.
Нацгвардієць Ростислав під час інтерв’ю Суспільному. Суспільне Луцьк
— Як ви сприймаєте підтримку цивільних і волонтерів?
— Від себе, від свого підрозділу дуже хочу подякувати людям, які не стоять осторонь, які приділяють свою увагу, свій час, допомагають нам. Ми ж робимо все це задля спільної мети. Дякую людям, дякую волонтерам, дякую управлінню Національної гвардії.
— Що вам допомагає триматися? Рідні, побратими?
— Маю побратимів багато, бо вже значний час проходжу військову службу. Знайшов тут друзів, гарних колег. Маю родину, хочу подякувати батькам за підтримку.
— Що для вас означає перемога?
— Я думаю, насамперед це буде такий видих. Ми дочекаємося того часу, коли зможемо жити далі — незалежні, без присутності ворога, без цієї нечисті. Це буде новий виклик. Це буде адаптація до цивільного життя. Це буде нагода забути те, що зараз відбувається. І водночас — це відкриє нові можливості. Я зможу подорожувати: може, в Крим заїду, може, десь у Європу. Такі плани є.
— Про що мрієте після перемоги?
— Подорожі, хобі, зайнятися чимось своїм, виділити час для себе.
