За інформацією: Суспільне Дніпро.
Механік-водій самохідної артилерійської установки Віктор. Суспільне Дніпро
Це самохідна установка 2С1 "Гвоздика".Техніка старенька, але надійна. Точно кладе "кабачки" (артилерійські снаряди — ред.), є звісно нюанси по мотору, по коробці, але все що ми самі можемо ремонтувати — ремонтуємо. Що не можемо — приїжджають й допомагають спеціалісти. Для ближнього бою, для артилерії то дуже гарна машина, стріляє точно.
Була ситуація: пробили каркас і прямий приліт. Тоді й бак паливний пошкодили, але це все швидко ремонтується. Коли ми стріляли, видно нас випасли, і почали вони сипати. Кожні 20 хвилин прилітало, але нас врятувало те що капонір Захисна фортифікаційна споруда, призначена для розміщення, укриття та ведення вогню бойовою технікою (танками, БТР, БМП) в умовах бою, що забезпечує фланговий або поздовжній обстріл, захищаючи від вогню противника, ударних хвиль та світлового випромінювання, часто будується як частина польових укріплень чи довготривалих позиційбув дуже великий. В перерві між цим усім я від'їхав, спереду було пусте місце і ми накидали гілок туди аби вони думали що ми там стоїмо. Поки були прильоти ми гусеницю відкопували, бо терміново треба було евакуюватись. Гусениці були засипані, але в екіпажу не було такого, що я боюсь і не піду. Також двоє з тої й двоє з цієї сторін і гребемо.
Це сама ласа техніка. Якщо брати великий калібр, то він для інших задач, а ми відпрацьовуємо по тій "сарані", яка біжить по полях. Вона точно кладе, то вони за нею полюють. Працюємо по піхоті, бо вона (артилерійська установка — ред.) до 15 кілометрів стріляє, в середньому 10-12 точно, а далі вже гірше. Нам головне покласти їх на землю. А далі вже працюють дронники.
Командир самохідної артилерійської установки Анатолій: "Не вдається їм на цьому напрямку прорватись, не вдається їм зайти у Новопавлівку"
Командир самохідної артилерійської установки Анатолій. Суспільне Дніпро
Моя задача — прийняти по рації координати, записати у планшет чи в зошит, передати навіднику. У навідника є програма по якій він наводиться — виставляє рівень, кутомір та приціл. Коли у нього все виставлено, заряджаючому дається команда й він заряджає. Коли передає інформацію навіднику що він заряджений, командир перевіряє установку навідника, правильність. Дає підтвердження СОБовіСтарший офіцер батареї, що ми наведені, і по команді навідник здійснює постріл. Отака наша робота.
Ми тут із серпня місяця. Ми як заїхали на свої позиції, так і стоїмо. Ні на крок назад не відійшли. Тримаємо їх на нашому напрямку. Нас вираховують із самого початку: тільки заїхали — FPV їхні, розвідка, вичисляють, гармати трішки страждають, і ми їх постійно маскуємо. Навіть після ураження, як тільки в небі тихо, хлопці біжать і маскують, щоб не пробили нічого. Потім, коли є вільна хвилина, знов працюємо.
Ситуація, як вам сказати…. Постійно пробують вони зайти, навіть учора вони в село заходили, і перший штурм у них не вдався механізований, бо в основному піхотні штурми. А це вже двічі були механізовані, і танки були, то ми були на позиції, відбили. Вчора інший екіпаж був, також відбили. Всі відпрацювали злагоджено. Не вдається їм на цьому напрямку прорватись, не вдається їм зайти у Новопавлівку.
Піхота від двох до шести людей кожного дня працює, лізе по посадках, а саме механізовані штурми то дуже рідко. Таких що бачив, то десь чотири. Іноді вони залучали багі, шість машин було, зі зрізаними дахами по болоту їхали. Дуже важкий напрямок, бо доріг немає. Тому тяжко, а в основному йде піхота. Вони не жаліють своїх, бо стріми з дронів показують, що їхні посадки завалені трупами. І собаки доїдають, і ворони.
Ми працювали по піхоті, то вони якраз у нашу вирву сховались, до 12 людей. І ніби кажуть, що снаряд двічі в одне й те ж місце не прилітає, але кожні наші розриви "мавіки" знімають, то вони всі збились у ту вирву, і туди точно прилетів наший другий снаряд.
Коли ми стояли у Часовому Яру, то в гарматі ми могли й дві й три години стояти. Зараз такого немає. Зараз ніхто не хоче ризикувати людьми. Коли ціль виявлена, прибігли, відпрацювали, і заховались. Тоді були танки та артилерія найстрашніші, і авіація. А зараз FPV. Коли FPV над головою, ти не знаєш, чи по гарматі вона летить, чи по тобі, бо він крутиться над головою, зависає. Тільки завдяки маскуванню і рятуємось.
В мене дружина, двоє дітей, онука. Є кому чекати. Онука вже виросла: коли йшов у армію то вона тільки народилася, а зараз вже в садочок ходить й говорить. Бачив її п'ять разів… Як такого життя сімейного тут ні в кого немає, тому і тяжко. Але нічого, вони вдома справляються, то і ми мусимо справлятись.
Якщо ми відійдемо, то вони полізуть далі. А хто нас замінить? Так, кожного разу люди вибувають, хтось за сімейних обставин, хтось по здоров’ю, і йде ротація. Якщо ми тут їх не зупинимо, вони підуть далі. Зараз ми стоїмо на Новопавлівському напрямку, то як тільки ми відійдемо вони автоматично вже будуть навіть тут. Не буде так що вони зупиняться, бо вони все захопили. Вони ще нічого не захопили з того, що хотіли, так що, тримаємось і воюємо.
Читати ще
Читати ще
“Веприк” рятує життя”: як працюють військові 35 ОБрМП з наземним роботизованим комплексом
