За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Під час інтерв’ю з менеджером проєкту “GoldenEye” Ігорем Ліщинським та лікаркою-онкохірургинею Тетяною Угляр. Суспільне Тернопіль
Чи є якийсь відповідний пакет, який покриває ці всі витрати?
Онкологічний диспансер підпорядкований Національній службі здоров'я України і в нас є пакет, який називається "пакет надання паліативної допомоги". В нашому закладі пацієнти її отримують безкоштовно.
Скільки загалом людей у вас в лікарні потребують саме паліативної допомоги?
За статистикою, в Україні понад 700 тисяч людей щороку потребують цієї допомоги. На жаль, тільки 20 тисяч з них її отримують в повному обсязі. В нас в онкологічному диспансері окремого паліативного відділення не було.
В нас є ліжка паліативні в різних відділеннях. І ми дуже хотіли, щоб саме в нашому диспансері сформували окреме відділення для цих хворих. Тому що це є гуманний напрямок медицини, тобто, знеболення, харчування, покращення якості. Завдяки цій програмі можемо реалізувати свої плани.
Тетяна Угляр, лікарка-онкохірургиня. Суспільне Тернопіль
Чи є ще десь в нашій області інші такі лікарні, де також можуть надавати такі послуги?
Так, у лікарні в Плотичі, в третій міській лікарні. Зважаючи на те, що потреба в паліативних пацієнтах зросла ще й через те, що почалось повномасштабне вторгнення і багато переселенців живуть у західних областях. Це стало ще більш актуальним для нашого регіону. А місць, які є у відділеннях на Тернопільщині, не вистачає.
Хочу зазначити, що ми не єдина область, яка бере участь у цьому проєкті. У нас ще є два бенефіціари. Головний бенефіціар розміщений у Львові, це друге львівське медичне об'єднання, і в місті Кросно в Польщі. Тому в нас для розвитку паліативної допомоги є три партнери.
Питання до вас, Ігорю, чи впливає війна на реалізацію таких проєктів?
Звісно, військові дії впливають на реалізацію. В першу чергу, це пов'язано з кількістю самих пацієнтів, яка збільшилася, і, відповідно, виникає більша потреба в операціях на сітківці ока. Це делікатне втручання, яке потребує великих зусиль упродовж кількох годин.
Пацієнта ми не можемо доставляти в столичну лікарню чи в інші великі центри. Тобто, якщо операцію не зроблять протягом кількох годин, то будуть незворотні втрати зору. Якщо говоримо про реалізацію проєкту, то, на щастя, програма не припинила своє фінансування.
Ігор Ліщинський, менеджер проєкту “GoldenEye”. Суспільне Тернопіль
Що дають такі проєкти загалом як для Польщі, так і для України?
На початку реалізації в нас не було ні партнерської угоди, ні особливих зустрічей. Звичайно, з обох сторін це лікарі, які працюють в одній професійній сфері, знають один одного, постійно беруть участь у конференціях, спільних заходах. Але якоїсь такої інституційної співпраці між двома установами до цього не існувало.
Коли почали реалізовувати проєкт, то почали налагоджувати контакти, з'явилися спільні ідеї, які можна реалізовувати навіть після завершення проєкту. Програма націлена на сталість результатів.
Наш проєкт фінансується протягом двох років, але сама програма вимагає, щоб у наступні п'ять років обладнання, яке закупляли, функціонувало, щоб його не закрили на ключик, а щоб воно справді допомагало локальній спільноті. І от якраз ця сталість результатів і є основною метою програмних ініціатив.
Також довгострокові контакти, які закладуть у межах реалізації проєкту, в майбутньому приведуть до нових ініціатив.
У нашому проєкті передбачено не лише ремонт і створення паліативного відділення на базі існуючого, але й підвищення якості надання паліативної допомоги. Завдяки проєкту ми познайомились із колегами з Кросно і Львова, де ці відділення вже функціонують. У них є багато практичних напрацювань.
У проєкті передбачили зустрічі партнерів, конференції. Наприкінці жовтня ми проводили конференцію та узгодили і створили методичний посібник, як годувати паліативних пацієнтів. Розробили його спільно. Це допоможе якісніше надавати допомогу нашим пацієнтам.
Тетяна Угляр, лікарка-онкохірургиня та менеджер проєкту “GoldenEye” Ігор Ліщинський. Суспільне Тернопіль
Чому обрали саме цих два медичних заклади?
Програма Interreg NEXT концентрується в регіонах, які потребують додаткової фінансової підтримки. Тобто, в Польщі історично східна частина економічно менш розвинута, ніж західна. Аналогічно в Україні промислові центри розміщені на сході, а західна частина території переважно потребує додаткового фінансування. Програма Interreg якраз націлена на фінансування регіонів, які потребують додаткового розвитку чи інфраструктури.
Наш партнер — це медичний заклад у місті Дембіця. Це невеликий районний центр з населенням майже 40 тисяч людей. Вони також мають онтологічний центр, невеликий, але для свого регіону потужний. Вони не можуть отримати додаткове фінансування з коштів воєводства чи коштів національного бюджету, тому що в них рівень регіону є дещо нижчий, ніж рівень, як аналог нашої області. Тобто, це все-таки районний рівень.
Аналогічно, наша лікарня також не має можливості здійснювати таке значне фінансування за рахунок власних чи бюджетних коштів. Відповідно, в нас виникла потреба залучити додаткові кошти. Якраз програма запропонувала такі можливості.
Грантова пропозиція підходить для закладів, які відчувають брак коштів. Це якраз прикордонні території або невеликі обласні чи регіональні центри.
