За інформацією: Суспільне Чернівці.
Фото: Світлана Семенчук
35-річний військовий з Буковини Андрій Коцик посмертно нагороджений званням Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка". Він загинув 4 лютого минулого року під час штурму на Донеччині. Суспільне Чернівці розповідає історію військового.
Андрій родом з села Ясени. Його виховали дідусь і бабуся, коли вони померли — Андрій підтримував зв'язок з тіткою Світланою Семенчук. У лютому після похорону військового до Світлани подзвонили з частини, де служив Андрій, щоб запропонувати подати документи для нагородження Андрія.
"Ми надали усе потрібне. І згодом я побачила указ Президента від 29 вересня, де йшлося: "Посмертно нагородити Андрія Коцика орденом "Золота Зірка" і присвоїти звання "Герой України", — каже Світлана.
За словами Світлани, Андрія нагородили не за конкретне бойове завдання, а за військову службу. Він був командиром бойової машини піхоти.
"У нього було кілька хлопців, він ними командував, штурмував. Завжди вони були перші на позиціях, після них вже йшли зачищали, хлопці інші, ну першими завжди вони були", — каже Світлана.
До повномасштабного вторгнення Андрій працював різноробочим на будівництві та автослюсарем. До ТЦК пішов після дзвінка — раніше він служив в армії. Після навчань потрапив до 10 гірсько-штурмової бригади.
Військовий Андрій Коцик з побратимами. Фото: Світлана Семенчук
У жовтні 2022 року Андрій отримав уламкове поранення біля хребта. Тоді він був на позиціях з побратимами та допомагав витягувати поранених військових. Світлана розповідає, що своє поранення Андрій помітив тільки тоді, коли йому про це сказали побратими.
"Він тоді просто не відчув поранення. Каже, що там було дуже страшно, дуже гаряче", — каже Світлана.
Військовий Андрій Коцик. Фото: Світлана Семенчук
За словами тітки, Андрій любив готувати. Це хобі не покидав на фронті.
"Він розповідав, що готував побратимам. Часто це були наші буковинські страви: мамалига з бринзою, смажені яйця з салом".
У сусідньому селі Андрія на його честь назвали вулицю.
Читати ще
Читати ще 5 кілометрів тягнув тіло сина з поля бою: спогади батька з Чернівців про загиблого поблизу Бахмута сина
Читати ще «Важко везти тіло героя, вдвічі молодшого за тебе»: як буковинські волонтери привозять додому полеглих військових
