За інформацією: Суспільне Полтава.
93-річна полтавка Клавдія Пупченко ― одна з тих, хто пережив Голокост. Суспільне Полтава
Коли німецькі війська зайшли у Полтаву, родина переховувалася. Клавдія Пупченко пригадала:
"Ми побачили: німці зі сторони ринку, по Новобазарній, від Шевченка (вулиці у Полтаві ― ред.). Вони їхали на мотоциклах. Євреїв скільки тут було, багато жили. Почали вони виїжджати по селах, щоб як-небудь сховатися".
Клавдії Наумівні 1941-го було 10, її братам ― 5 та 1 рік. Аби допомогти, доньку та старшого сина забрала до себе у Кременчук сестра матері. Через це родина змогла врятуватися.
Полтавка Клавдія Пупченко. Суспільне Полтава
Розстріли євреїв у Полтаві
Німецькі військові одразу почали шукати у місті єврейське населення, пригадала жінка. У її дворі таких родин було три.
"Герман ― сім'я: тьотя Ніна, дядя Льоня і троє діток. Не захотіли виїжджати, пожаліли багатство своє. Забрали всю сім'ю. Душогубка приїжджала, така сіра машина. Друга сім'я була Бризкіни, у них була дівчинка Тамара, 18 років. Їх забрали, а Тамару забрали окремо. І третя сім'я ― батьків забрали, а Сусанна сховалася, їй було років 14 тоді. А потім, кажуть сусіди, де вона ділась, ніхто не знає", ― розповіла Клавдія Пупченко.
Клавдія Пупченко з чоловіком та сином. Суспільне Полтава
Крім того, за її словами, по місту розклеювали оголошення, де вказували, що єврейське населення має зібратися на спеціальному пункті.
"Треба було взяти з собою їжу на три дні, золото, гроші. І от уявіть собі, як вони йдуть на цей пункт, бабусі і дідусі ведуть за руку діток. Ішли на вірну погибель".
Фото Клавдії Пупченко, яке було на дошці пошани. Суспільне Полтава
Наприкінці сучасної вулиці Героїв-Чорнобильців була викопана велика яма для тіл, розповіла полтавка. Коли людей розстрілювали, вони падали у цю загальну могилу.
"Ми як заглянули, то там іще ворушилася земля. Не всі були загиблі, а були ще поранені, напевно, теж".
Пам’ятний знак на честь загиблого єврейського населення у Полтаві. Суспільне Полтава
Завершення Другої світової війни і життя у Полтаві
Клавдія Пупченко із братом повернулася до мами через два роки. Уже згодом після цього дізналися про перемогу.
"Кожен робив собі факел, як міг, з чого міг, і йшли в Корпусний сад святкувати перемогу. Звісно, вся Полтава зібралася вже там. А потім почалося ― 47-й рік, голод. Пішла Клава на роботу на кондитерську фабрику".
Фото Клавдії Пупченко з часів її роботи на кондитерській фабриці. Суспільне Полтава
За словами полтавки, завдяки цьому родина вижила, бо на роботі їй давали трохи борошна, цукру та випічку. На фабриці жінка працювала 45 років, була бригадиром у шоколадному цеху. Там же познайомилася із чоловіком, з яким народили двох синів.
Нині Клавдія Наумівна стежить за новинами в Україні та світі, а також мріє про закінчення російсько-української війни.
