У Центрі історії Вінниці розповіли коротку історію церкви, яка є найдавнішою і вважається найзагадковішою у нашому місті. Щоправда, сьогодні цього храму вже немає, його знищили в 60-х роках минулого століття.
Цей храм, ймовірно, є правонаступником православного монастиря Вознесіння Господнього (1616 р.), яким опікувалась українська шляхта, козаки та міщани.
Тут, на початку 17 століття, будівля була осердям православного Вознесенського монастиря. Разом з церквою, угіддями та колегіумом, обитель займала територію між сучасним Капуцинським монастирем та колишнім кінотеатром «Росія».
У 1632 р. за підтримки київського митрополита Петра Могили тут відкрили колегіум. Монахи монастиря брали участь у обороні Вінниці 1651 р. під проводом полковника Івана Богуна.
Остання зафіксована згадка про існування монастиря Вознесіння у середмісті – відноситься до другої половини 17 століття, часів руїни. А коли саме відбулося перенесення на Хутори – достеменно не відомо.
Згодом, через політичні причини, монастир став унійним (греко-католицьким) і його перенесли з середмістя Вінниці в село Великі (Старі) Хутори, заснувавши там у 1726 р. обитель св. Юрія (також відома, як церква св. Георгія Великомученика). Церква святого Юрія розташовувалася на Вінницьких Хуторах приблизно в районі сучасних вулиць Незалежності та Сагайдачного. У 1751 р. монастир ліквідували, а церква Георгія стала парафіяльною. У 1782 р. парафія налічувала 180 садиб та близько 800 мешканців Хуторів. Наприкінці літа 1794 р. парафію перевели на синодальне православ’я.
Церква діяла з моменту відкриття у 1726 році до приходу більшовиків. Спершу храм просто закрили, а в 1960-х роках, під час «хрущовської» антирелігійної кампанії, його було повністю розібрано.
Храм святого Юрія зберіг у своїй архітектурі унікальні риси козацького стилю 17 століття, що можуть бути свідченнями її давності. Квадратні зруби, шатрові склепіння та перехід у восьмеричний купол, шоломовидні за формою куполи та корсунського типу хрести. Це свідчить про поєднання архаїчної традиційної дерев’яної церковної архітектури з переходом до пізніших рис.
Багато мистецтвознавців, що показували церкву – відзначають її простоту стилю та відсутність конструктивних змін з часів побудови.
