Російські війська окупували Маріуполь у травні 2022 року після кровопролитних боїв і тривалої блокади. Під час військового вторгнення Росії в Україну Маріуполь майже повністю зруйнований обстрілами. За найскромнішими підрахунками, у місті загинуло понад 20 тисяч осіб, а за словами волонтерів цю цифру можна сміливо помножити на п'ять.
Мешканці Мелітополя одні з перших зустріли приголомшених біженців із Маріуполя, які 17 березня 2022 року почали виїжджати на підконтрольну територію України. На обстріляних авто без скла з несамовитим написом "Діти" маріупольці, які масово залишилися без житла і майна, шукали допомоги в Мелітополі.
Не всі з них ризикнули виїжджати далі "зеленим коридором" якого не поспішали дотримуватися окупанти, багато хто вирішив шукати притулок в окупованому Мелітополі. Відрізнити маріупольців від мелітопольців після пережитого жаху було нескладно — землистий колір обличчя, розстріляні автомобілі з плівкою замість стекол і абсолютно змучений вигляд після тижнів у підвалах під обстрілами.
Мелітопольці, які масово залишилися без роботи, щосили допомагали вимушеним переселенцям: приносили одяг і їжу. Багато хто з маріупольців оселився в гуртожитку училища № 24 на бульварі 30-річчя Перемоги. Деяким пощастило більше, і їм жителі Мелітополя, які евакуювалися на підконтрольну територію, залишили ключі від своїх квартир. У них вони жили безкоштовно або оплачуючи комунальні послуги.
Але, на жаль, через рік багатьох мелітопольців чекав неприємний сюрприз. Квартиранти з Маріуполя відкрито їм заявили, що "українських ждунів" тут не чекають, а квартира тепер їхня.
— У березні 2022 року прихистила у себе вдома сім'ю з Маріуполя. Сімейна пара з двома дітьми, — розповідає мелітопольчанка. Старшій дівчинці 7 років, а молодшій ще й трьох не було. Без грошей, без даху над головою. Ну, думаю, все одно син покликав до Польщі, перечекати цей непростий час у нього. Віддала їй ключі від "двушки" на Б.Хмельницького. Нібито все добре буде. А вчора дзвонить та жінка мені й каже: "Ждунів України в Мелітополь більше не пустять. Тому не розраховуй, що я поверну тобі ключі. Усе, квартира тепер моя".
У шоці жінка пояснила, що за законом квартира все одно її — адже в неї документи на житло. На що почула:
"Я вже консультувалася в окупаційній адміністрації. Там сказали, що вони можуть зробити так, щоб ми жили в цій квартирі скільки нам знадобиться"…
— Ось і все… Хотіла зробити добру справу, допомогти людям, а воно, бачте, як усе проти мене обернулося… Досі прокручую в голові її слова. І ніяк не можу зрозуміти: чи то вона завжди була такою, а я просто не помітила цього одразу, чи то так російська пропаганда виїдає мізки навіть розумним людям…. Я в шоці…"
Нагадаємо, користуючись нагодою, деякі заповзятливі городяни вже почали виставляти свої квартири та будинки на продаж. Просять дорого — в надії на тугі гаманці окупантів.
Треба сказати, що продавці нічим не ризикують. Після звільнення міста всі непрохані гості, які стали власниками нерухомості, вирушать додому.
