За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Людмила Романець, дружина Олега Шелетина. Суспільне Тернопіль
Про пам’ять
«Я приходжу на його могилу кожен день, тому що відчуваю тут його присутність. Ми планували дуже довге і щасливе життя разом».
Людмила Романець із собакою йде на могилу чоловіка. Суспільне Тернопіль
«У мого чоловіка була позиція, що він повинен захистити державу, що він потрібен там. Ми дуже кохали один одного. Він також хотів зробити великий вклад у сім’ю, але розумів, що це неможливо, поки окупант збоку і поки в нашій державі таке відбувається. Бачив своє покликання у тому, щоби підтримати військо».
Соняхи для коханого. Суспільне Тернопіль
Біля могили Олега Шелетина. Суспільне Тернопіль
«Я навіть не можу спати, приїжджаю сюди. Відчуваю біль, що в мене його забрали. Насправді, це нестерпно. У нас з Олегом днями мала бути річниця весілля. Розумієш, що людини більше немає і вона тебе більше ніколи не обійме, не скаже доброго слова, а він завжди мене підтримував. Це була конкретно та людина, яку я шукала. І коли знайшла, то була дуже щаслива з ним. Мені дуже шкода, що так сталося, але висловлюю всю свою повагу до того, що він робив».
Про собаку
«До Олега приходжу з нашою собакою. Я подарувала її йому на день народження. Це було завжди його мрією, він дуже нею тішився».
Собака Кіара. Суспільне Тернопіль
«Вона його маленька копія, в неї завжди такі самі особливі рішення на кожен випадок, як і в Олега, і завжди нестандартний підхід, мислення».
Людмила Романець разом із Кіарою. Суспільне Тернопіль
Людмила Романець грається з собакою. Суспільне Тернопіль
«Вона дуже любила Олега, вона бачила в ньому лідера. Бо зі мною вона ще переговори веде, а от Олега слухала й гралася з ним гарно. Після того, як він не приїхав, вона кожен день заходила в кімнату і заглядала, а його нема. Дуже шкода, що не дочекалась його, так само, як і я».
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Про кафе
«Це наша спільна з Олегом кав’ярня. Ми мріяли розвивати її разом, вносити від кожного свою лепту. Думаю, з часом наша спільна співпраця була б дуже продуктивною. Шкода, що ми не можемо цього робити разом, але я надалі буду продовжувати його справу».
У кав’ярні. Суспільне Тернопіль
«Одного разу ми з Олегом говорили про те, чим він би хотів займатись у житті. Він завжди говорив мені, що хотів би мати власну справу. Це завжди була кав’ярня».
Дружина військового готує каву. Суспільне Тернопіль
«Мені потрібно було навчитися варити каву. Фактично, баристою був він, я взагалі недотична до цього. Мені довелось з самого початку навчитися, як варити, як воно працює, як смачніше, які правила цього всього. Але я розуміла, що це для нього важливо і я мушу це зробити. Тому що там він робить ще важливішу справу, я хотіла його підтримати».
Портрет Олега Шелетина в кав’ярні. Суспільне Тернопіль
«Хоч це було мрією Олега працювати в кав’ярні, та через службу він так і не зміг цього зробити. Мені дуже шкода, що він так і не відчув моменту управління своїм бізнесом, радості від того, як він процвітає. Я надалі буду продовжувати його мрію, нашу мрію».
Про знайомство
«У нас була гарна традиція — писати один одному листи. І ось я тримаю в руках багато листів, і кожен раз, коли їх читаю, мене відносить у спогади. Дуже добре, що вони залишились».
Листи від Олега Шелетина. Суспільне Тернопіль
Листи до коханої. Суспільне Тернопіль
«Ось він писав: “Коханий котусю. Щиро вітаю тебе і нас з офіційним початком наших трепетних стосунків. Я дуже тішусь, що ти в мене є і радію кожному дню. Прийми від мене маленький презент, як знак про мою турботу та любов. Нехай твоя віра в наші стосунки буде міцна і непохитна”.
Людмила Романець та Олег Шелетин. Суспільне Тернопіль
«Познайомились ми з Олегом давно. Він вчився разом зі мною в ліцеї, але так сталося, що я перейшла в його групу, а він перейшов у коледж. Проте ми час від часу бачилися, підтримували дружбу, пересікались з нашими друзями».
Дружина військового показує спільні фото з чоловіком. Суспільне Тернопіль
«Наші стосунки почалися 2023 року, коли він приїхав у відпустку. Ми провели гарно час, після того він поїхав на фронт, а я поїхала працювати в Німеччину. Ми гарно спілкувалися, в нас так гарно все зав’язувалось. Він такий галантний завжди був, джентльмен, мені дуже подобалось, як він до мене ставився».
Людмила Романець зачитує листа від коханого. Суспільне Тернопіль
«Він зміг мені показати, що таке любов, що таке щастя. Хоч воно і тривало не довго, але є багато людей, які не можуть пізнати цього в житті. Він був тим, хто показав мені це відчуття, начебто ти під захистом у якогось ангела. Мені дуже шкода, що я не зможу відчувати цього в майбутньому».
Про війну
«Уперше на фронт він пішов у 2017 році. Відчував якийсь поклик, що потрібен там. Він навіть не повідомив своїм батькам, сказав, що їде на якісь навчання. Хотів зробити внесок у цю країну».
Олег Шелетин з позивним «Дуб». Фото надала Людмила Романець
У 22-му році зразу став на захист держави. Вони були завжди в найгарячіших точках. Був у складі Добровольчого Українського Корпусу Правий сектор. Був добровольцем.
Олег Шелетин на передовій. Фото надала Людмила Романець
Мене надихають такі люди, бо вони дійсно розуміють, що це потрібно для нашої країни.
На бойовій позиції. Фото надала Людмила Романець
«Не просто так він взяв собі позивний Дуб. У дуба є міцне коріння, і він мав таке коріння в собі. Наскільки коріння велике, настільки дуб величний, настільки і він був величний. І його характер, його риси».
Олег Шелетин під час служби. Фото надала Людмила Романець
«Я буду завжди загадувати багато позитивних моментів, які в нас були. Мені завжди не вистачало такого чоловіка, як він, і завжди буде не вистачати тепер».
